Найдавніше містечко Тернопільщини (фото)

Поїздку в Микулинці Теребовлянського району планувала вже давно. І щойно посприяла погода, таки дісталася до цього містечка, що вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших у Західній Україні.

До речі, будете їхати автобусом – виходьте на другій зупинці – там і до костелу, і до старого польського цвинтаря, і до палацу, і до замку рукою подати.

Троїцький костел вражає величністю. Перший камінь на його спорудження заклали 1761 р. За взірець архітектор взяв костел при королівському палаці у Дрездені. Фасад микулинецького костелу багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями, в нішах встановлено кам'яні скульптури і вази.

За костелом – давній польський цвинтар із хрестами та скульптурами. Шкода, що більшість із них напівзруйновані, або майже повністю зруйновані. Найприкметніша на кладовищі, певне, могила графської родини Реїв. Але повернемося до неї трошки пізніше.

А зараз пройдемо до палацу Реїв. Останньою його власницею була Юзефа  Рей, дружина графа Мечислава Рея. А збудований палац на замовлення Людвіги Потоцької з родини Мнішеків, вдови великого коронного гетьмана Речі Посполитої Юзефа Потоцького. Потім він переходив із рук в руки. Аж поки його власниками не стали Реї. Тут саме час згадати могилу графів. Про доньку Юзефи, Марію, та її загибель існує чимало легенд. Одна розповідає, що вона закохалася у заможного чоловіка, який не мав однієї ноги (за іншою версією у бідного коваля). Графиня не дозволила їм одружитися і Марія померла. Її надгробок на цвинтарі  прикрашає фігура дівчини.

Затриматися біля палацу можна надовго – у старому парку ростуть віковічні дерева і живе багато білочок.

Поруч – замок, який розпочали будувати в 1550 році. Вже у вісімнадцятому столітті він почав занепадати, втратив оборонне значення, і коли в 1815 році австрійський барон Кнопка, купив фортецю, то організовував у ній суконну фабрику. Нині замок у не надто привабливому стані, і викликати сентименти може хіба у любителів руїн.

Ну а далі, спустіться у місто та пройдіться вуличками, де збереглися цікаві будиночки.

Анна Золотнюк