Неперевершений та захоплюючий Кременець (фото)
«Схоже, малювати нічний Кременець було поганою ідеєю», - промовив художник по мобільному, сидячі перед голим полотном.
«Ти знаєш, я відчуваю себе дурнем. Магазини зачинені, люди розійшлися по домівках. А я сиджу тут один посеред вулиці з фарбами. Я трохи розчар… Почекай, секунду».
Чоловік відклав мобільний і поправив окуляри: так, йому не здалося. Одна з ламп почала повільно блимати і нарешті загорілася. За нею спалахнули і інші. Серед темного нічного міста перед художником постала струнка і вишукана будівля Собору Преображення Господнього – колишнього костелу єзуїтів, пише kremenets.
«Я пізніше наберу» - швидко вимовив художник і сховав мобільний у велику бокову кишеню старої пошарпаної куртки. Завмерши на мить, чоловік обережно взяв пензлик в руки. Повільними, але впевненими рухами він почав наносити фарбу на полотно.
Кременець завжди був своєрідною волинською Меккою для творчих талановитих людей. Це місто, яке вражає з першого погляду. Руїни легендарного замку, невисокі, але мальовничі гори, витончена архітектура. Поживіть у Кременці з тиждень і вам обов’язково захочеться взяти в руку пензлик з фарбою, або написати кілька римованих рядків.
Місто і сьогодні приваблює молодь з усього волинського регіону. Головним чином – завдяки Академії, де навчаються майбутні педагоги. В будні вулиці Кременця живі і життєрадісні. Але сучасний темп життя старому місту дається важко. На вихідні, коли студенти виїжджають додому, Кременець наче завмирає і впадає в сплячку.
Незважаючи на велику кількість молоді, розваг Кременець майже не пропонує. Все, на що можуть розраховувати жителі та гості міста – це офіційні свята.
Червоні дні календаря в Кременці відзначають приблизно однаково. Узбіччя головної траси прикрашають різнокольоровими прапорцями, яким би не завадило кілька обертів у пральній машині. Після традиційного беззмістовного спічу місцевих політиків, головна сцена переходить у користування музикантів. Основне скупчення людей відбувається в центральному парку. «Зелену зону» займають народні умільці, художники, продавці солодкої вати та морозива.
Втім, періодично в Кременці на горі Бона проводиться театралізоване шоу «Свято замку». Це день, коли звичні містянам руїни під небесами знову перетворюються на осяяний славою неприступний замок.
Незважаючи на великий туристичний потенціал старого міста, побачити мандрівників із великими рюкзаками за плечима на вулицях Кременця вдається дуже рідко. Волинське містечко на півночі Тернопільщині на карті знаходять хіба що романтики, які прагнуть відкрити для себе нові обрії.
Більшість туристів – релігійні паломники. Зазвичай, в місто вони заглядають після відвідин сусіднього Почаєва. Кременець, наче вишуканий п’ятизірковий ресторан, пропонує в своєму меню духовну їжу на будь-який смак.
Щоб зрозуміти ставлення кременчан до релігії, варто приїхати в місто на Пасху. У святкову ніч тут майже ніхто не спить. Під чарівні церковні співи кременчани збираються під дверима храмів – всередині всі місця зайняті ще з вечора.
Майже непоміченими для туристів залишаються некрополі міста. Сховані під зеленим ковром на схилах гір, цвинтарі Кременця зберігають пам'ять про насичене подіями минуле.
На П’ятницькому спочивають козаки Максима Кривоноса. Поляків в Кременці ховали переважно на горі Воловиці на Католицькому цвинтарі. Калантир – місце поховання військових Російської імперії та закатованих співробітниками НКВС місцевих жителів. Єврейський кіркут – нагадування про величезну кількість євреїв, що свого часу проживали в Кременці.
Військове поховання Калантир, напис: «Наездникъ унтеръ офицерского званія 11 Драгунского Рижского полка Павел Лановой, погиблий отъ злодейской руки подчиненного въ ночь на 23 февраля 1889 г.»
Втім, історичні пам’ятки та мальовнича природа міста – це актив, якому поки не можуть знайти застосування. Щедрі обіцянки туристичних фірм показати своїм клієнтам українську Швейцарію не дають істотного результату. Кременець потребує уваги і заслуговує на неї. Але сьогодні місто вимушено підживлюватися хіба що енергією студентства, емоціями мандрівників-романтиків та молитвами релігійних паломників.