Невідомі факти з життя славетного іконописця з Тернопільщини

16 жовтня 1911 року в селі Хлопівці нині Гусятинського району Тернопільської області народився знаний у світі іконописець Ювеналій, в миру – Йосип Мокрицький

У 1993 році отець Ювеналій вперше після тривалого перебування за межами України відвідав Львів. Саме тоді авторка Ірина Гах мала можливість поспілкуватися з ієромонахом Студійського уставу, надзвичайно цікавою людиною, почути із перших уст окремі факти біографії знаного іконописця – особливі ті, що були пов`язані із Галичиною, пише  Zbruch.

Йосип Мокрицький народився у заможній багатодітній сім`ї столяра (у родині було четверо синів і четверо доньок). Виховувався у давніх українських традиціях і в глибокій християнській вірі. Крім самого Йосипа, три його сестри присвятили все своє життя служінню Богу, прийнявши чернецтво.

Так доля звела юного Йосипа з ченцями-студитами. Саме в їхній Унівській лаврі сталася доленосна зустріч. Митрополит Андрей, глянувши на юнака, сказав: «Добре, що хочеш вступити до монастиря, бо в миру ти би пропав». Так у 18-літньому віці Мокрицький почав в Уневі своє монаше служіння.

Для Митрополита було надзвичайно важливим створення мистецької школи, яка цільово приділяла би найбільшу увагу церковній образотворчості. Для цього необхідним було організувати навчальний процес, спрямований на вивчення сакральної культури, а головне – проведення практичних занять з творення речей церковного призначення. Вихованцями мали бути молоді хлопці-семінаристи чи ченці, які, володіючи здібностями до малювання, весь свій талант спрямовували би на творення мистецьких речей, призначених для церковного вжитку: виконання стінопису, іконопису, декоративної різьби та ін. Мистецьку школу з вихованням високо професійних «богомазів» Митрополит вирішив створити при монастирі оо. Студитів в Уневі.

1927 року при монастирі оо. Студитів почала свою діяльність художня майстерня, на яку надалі було покладено завдання на високому фаховому рівні готувати художників, які в стінах монастиря будуть займатися церковною образотворчістю. У стінах мистецькій школи оо. Студитів навчалися художники, імена яких добре відомі в історії українського мистецтва ХХ століття: стипендіат Митрополита Анатоль Яблонський; Мар’ян Пигель (в миру Михайло), багаторічний співробітник Національного музею у Львові у повоєнний час, і монах-іконописець о. Ювеналій, що мав щастя співпрацювати з Йосифом Сліпим над створенням славнозвісних ікон храму св. Софії у Римі.

Після проголошення незалежності України о. Ювеналій вперше приїхав до Львова. Він відвідав місця, що були колись для нього рідними та близькими: Унів, Святоюрську гору, Вірменський собор (у 1993-му це були «закриті фонди» Національного музею). Ностальгічно згадував про юні роки, проведені на Галичині, розповідав про своє життя…

Взагалі, отець Ювеналій із особливою любов`ю розповідав про митрополита Андрея. Спостерігаючи щире захоплення мистецтвом молодого іконописця, Шептицький познайомив його із Іларіоном Свєнціцьким, що дало можливість короткий час працювати зі збіркою давнього мистецтва в Національному музеї у Львові. У майбутньому ця короткотривала іконописна практика стала у пригоді ченцеві, бо протягом усього життя він малював ікони і носив у пам`яті образи, досліджені у стінах музею.

Попри погане самопочуття, митрополит Андрей восени 1943 року висвятив Мокрицького на священика.

Про все це о. Ювеналій розповідав у приватних розмовах під час проходів вулицями Львова, ностальгійно згадуючи щасливі молоді роки, потім затьмарені політичними катаклізмами, розпочатими в Галичині 1939 року, а потім – війною.

До того моменту, поки фронт не присунувся до Галичини, молодий священик перебував у карпатському монастирі в Лужках, а з приходом радянських військ був змушений кілька років блукати Європою, поки врешті не емігрував за океан.

Своєю першою великою роботою – образами для іконостасу монастиря оо. Василіан при вулиці св. Йосафата в Римі – був не дуже задоволений. Самокритично ставлячись до цієї праці, констатував: «Ці роботи стилево інші, ніж більш пізніші, ... натуралістичні». Іконопис був зроблений на замовлення протоархимандрита о. Т.Галущинського. Тоді ж виконав ікони для монастиря сестер бенедиктинок у Швейцарії,  який, на жаль, нині вже не існує.

У 1950-х роках на прохання настоятеля церкви міста Бурлінгтоні (Канада, Оквіл) отець Ювеналій виконав ікону Успення Пресвятої Богородиці. Вже пізніше, у 1970-х, під  час другого приїзду до Канади Ювеналій Мокрицький створив комплекс ікон для  іконостасу в Місісагуа (біля Торонта).

Після звільнення з ув`язнення глава Української Католицької Церкви Блаженніший Патріарх Йосип Сліпий переїжджає до Риму й  у 1967  році   розпочинає будівництво собору Святої Софії. Патріарх Йосип згуртовує довкола себе провідних митців: архітектора Лучіо ді Стефано, професора Уго Мацеї з П`єтрасанта та відомого українського художника Святослава Гординського, якому було доручено проектування інтер`єру храму. На прохання Йосипа Сліпого, до Риму запрошений і Ювеналій Мокрицький, який повинен був виконувати образи для іконостасу собору Святої Софії.

Була в житті отця Ювеналія ще одна робота, яку він із задоволенням та високим професіоналізмом виконав на бажання Йосифа Сліпого. Блаженніший привіз із України старе розп`яття – Животворящий Хрест  і попросив о. Ювеналія скопіювати його.  Цей твір виконаний художником-іконописцем у давній національній традиції, і зараз трираменний хрест висотою близько 120 см зберігається в Українському Католицькому Університеті.

Отець Ювеналій на професійному рівні досліджував ікону, багато працював у цій галузі, все творче життя присвятив цьому унікальному виду духовного мистецтва, створюючи неперевершені пам`ятки церковної культури.

Ім`я Ювеналія Мокрицького назавжди вписане в історію українського сакрального мистецтва, він – класик іконопису ХХ століття, що продовжив традицію творення високохудожніх творів, які зберігаються у сакральних спорудах по всьому світі.

За матеріалами «Zbruch» підготував Сарматський Орест