Ніхто не напише

Поштові скриньки були атрибутом дитинства. Туди приходили листи, журнали, газети. Тож скриньку перевіряли щоденно, пильно стежили за її станом, а загублений ключ до неї міг стати трагедією в мініатюрі.

Тепер скриньки більше нагадують сміттєзбірники. Листи там рідкісні птахи, а заселяють їх в основному рекламки, різноманітні сповіщення та рахунки. А буває, що вони пустують, розвалюються, нищаться, і разом з ними нищаться наші зв’язки зі старим світом.

Анна ЗОЛОТНЮК