Ніжна зброя української армії

Чимало дівчат по закінченні школи мріють обрати для себе цікаву професію. Серед багатьох спеціальностей притаманних прекрасній половині людства, шанс отримати роботу яка є в списку хобі чи не у кожної.

Трапляється в житті, коли всупереч жіночій долі не стільки звичну та легку роботу обирають жінки, окремі навпаки йдуть там де ризик та випробування, робота на досягнення результату у нелегкій для жінки справі. Історія про дівчину в якої ризикована робота є її життям далі у нашій розповіді. Катя з юних літ займалася спортом. Тренування, розпорядок дня, а згодом показові виступи із багатоборств та рукопашного бою виховувало у ній справжнього бійця. Дівчина з відповідальністю відносилась до покладених на неї завдань, старанно працювала над собою, досягала успіхів.

Поєдинки на різних змаганнях, чемпіонати з єдиноборств та боїв без правил серед яких міжнародні зробили з дівчини справжнього фахівця-спортсмена, кандидата у майстри спорту з «Мікс-файту». І хоча за характером дівчина на перший погляд не зовсім бойова, скоріш тендітна, як і всі її ровесники, за плечима ховається здобутий досвід справжнього воїна. З її слів вона з дитинства любила фізкультуру, адже там проявляється характер, витримка. У сім’ї Катя наймолодша, вдома ще є два старших брати і сестра. Жоден з них у спорт не пішов, займались своїми вподобаннями,але зовсім не подібними до тих, які були у молодшої сестри.Катя закінчувала школу і перед нею як і у всх її товаришів постав нелегкий вибір визначатись, куди вступати і яку професію обирати. Тут вирішальну роль зіграли батьки. Не дивлячись на здобуті перемоги і титули Катя таки змінила орієнтир у професії і пішла вчитись на дизайнера верхнього одягу. Вступивши до коледжу, там її зустрів зовсім інший світ. На перший погляд хороша, творча робота ,можливо для дівчини вона є більш цікава, але чомусь душею відчула що це заняття не для неї. Звичайно вона продовжувала навчання, паралельно займалась спортом, все виходило добре, закінчивши коледж здобула спеціальність та кваліфікацію дизайнера. У період пошуку роботи як раз в той час в країні відбувались буремні дні. Прихильність чи байдужість друзів до Революції Гідності переросли у перетягування канату ти за кого?

Розділилися думками друзі, багато хто посварився між собою через суспільно-політичні погляди, тому й стало якось не по собі вважати себе чужою серед подій які відбувались навколо. А коли розпочиналися військові дії на Сході України було нестерпно дивитись на тих, кому байдуже на те, що відбувається. Нікому не повідомивши удома, Катя пішла у військкомат, запитувала чим може бути корисною країні і що потрібно, аби поїхати на Схід. Тоді був гарний день, був шанс піти на військову службу, і дівчина як і сподівалась отримала відповідь так. А вже на наступний день з особистими речами вона прибула на збірний пункт військового комісаріату Харкова.

Батько дізнавшись про рішення доньки категорично заперечував військову службу, він сварився,а інколи мало не плакав, та й взагалі не міг подумати, що маючи двох синів на війну проводжатиме доньку, ще й наймолодшу. Пізно було щось міняти, Катя вирішила і вийшла потайки зі свого дому. Групу новобранців, які прийшли до військкомату відправили спочатку на Хмельниччину, там кожен мав пройти курс молодого бійця. Катя одразу відчула своє місце, свій бійцівський приціл, молоде завзяття у знайомій з дитинства справі. Багато чого довелось побачити вперше, чомусь навчитись, познайомитись з однодумцями. Тих сорок п’ять діб на КМБ минуло швидко, щоденні збори, заняття, військова підготовка не давали сумувати молодим бійцям. Вдома рідні уже змирились, що найменша служить в армії, вирішили її підтримувати ,сприяти і допомагати усім чим є змога.

-А далі Катю чекав новий розподіл по навчальних центрах, знову переїзд. Яким же було її здивування, коли почула що хлопці, з котрими пройшла курс бійця йдуть в розвідку, а дівчата підуть в поварі. Ну це вже занадто подумала дівчина, роздратуванню в той момент не було меж. Звичайно їсти варити це одна з жіночих справ, це кожна вміє робити, але цього разу я не повар. Нестерпне бажання та благання своїх командирів приєднатись до розвідників подарувало дівчині протилежно інше, життєво-важливе для неї рішення і це був її найкращий дар, який тільки міг бути. Вона таки потрапила у групу розвідників та поїхала до бажаного підрозділу. З того часу дівчина з бійцівським духом та позивним «Зяма» віддано служить в ЗСУ. Катя уже досвідчений військовослужбовець, вона відповідає усім вимогам щодо займаної посади, а в деяких проявах навіть краще справляється із завданнями ніж її товариші-чоловіки. В любові до своєї України вона готова до останнього подиху боротись за кожен клаптик своєї рідної України не зважаючи на будь-який розвиток подій, - повідомляє Юрій Кульпа.