Олександр Хома: "Ідей багато, саме час втілювати їх у реальність"

Спорт як життя

Займатись спортом почав у 5 класі, тобто в 11 років. Починав з легкої атлетики – біг, стрибки у довжину. Перейти на інші види “допоміг” кумедний випадок: прийшов якось на змагання, а мій перший тренер трішки переплутав графіки змагань, і виявилось, що в цей час проводяться стрибки у висоту, а не в довжину (що належало до моєї компетенції). Вирішив спробувати. На перших цих змаганнях з мені майже не знайомого виду спорту здобув 4 місце, результат рівнявся до третього дорослого розряду. Після цього перейшов до свого теперішнього тренера – Євгена Тимофійовича Кармелюка, майстра спорту з легкої атлетики. Почав удосконалювати техніку стрибка, результати почали набирати прогресивних показників.

ЗНО складав… на милицях

Якось серйозно травмувався, отримав розрив Ахіллового сухожилля. Була операція. Це сталося перед вступом в університет. Все ЗНО складав на милицях, нога була в гіпсі. Тоді мав дещо важкий і психічний стан, потерпав, що буде далі, думав, як швидко відновитись. Як залишитись в спорті і бути серйозним суперником? Часу було мало. Місяць в гіпсі, ще три тижні на реабілітації, після цього настав час складати фізичний норматив на вступ в унівеситет. Зібрав усі сили в кулак і робив усе можливе і, здається, неможливе, щоб все ж таки вступити в ряди студентів омріяного факультету. На щастя, наполеглива праця дала свої плоди, норматив здав, хоча й не на максимум, але все ж його та результатів ЗНО вистачило для вступу і участь у верхніх позиціях рейтингу.

Люблю працювати з дітьми, відчуваю, що зможу їх навчити того, що їм стане у пригоді. Мені подобається усе активне та позитивне.

На жаль, поки що перспективи невтішні. З органами Міністерства освіти і науки України та іншими компетентними органами зараз проблеми. Йдеться про неякісну перевірку діяльності вчителів, програма з фізичної культури складена з величезною кількістю огріхів та невіповідностей. Процес навчання не відповідає актуальним викликам часу. Система застаріла. Ніхто не звертає уваги на досягнення колег з інших країн, в них зовсім інші підходи до освіти, зокрема до фізичної культури.

“Дози” руху в школярів – замалі

З такими темпами, все більше дітей будуть слабшати, збільшиться кількість хвороб та інших проявів недостатньої рухової активності.

Кількість уроків фізкультури – мізерна. Їх не вистачає для повноцінної “дози” руху в школярів. Щодо забезпечення вчителів матеріально-технічною базою, теж маса проблем. Застаріле обладнання, або взагалі відсутні чи з сумнівною якістю. Як результат – навчальний матеріал подати і засвоїти школярами неможливо.

Потрібно не змінювати, а будувати спочатку відповідну інфраструктуру.

Зробити краще можна, змінивши керівників органів, які займаються питаннями фізичної культури. Водночас давши можливість вносити зміни молодим та прогресивним людям викладачам. Так само важливі періодичні тренінги для вчителів про застосування усього нового в їхній сфері. Проводити майстер-класи з використання нового обладнання. Ідей багато, саме час втілювати їх у реальність.

Знайомство з чемпіонкою світу Лілією Проць

З Лілією познайомився у 2015 році на змаганнях, в яких допомагав спортивним суддею. Попросив її сфотографуватись, адже вона дуже відома. Потім спілкувалися у соціальних мережах. Почав аналізувати її діяльність. Захопився запалом, енергією та ентузіазмом в процесі якісних змін, які Лілія Проць втілює у Тернополі. Починаючи з цього навчального року, почали тісно співпрацювати, зараз я – співорганізатор та спортивний аніматор в Школі Здоров’я Лілії Проць. Підтримав її починання, продовжуємо наполегливо працювати над популяризацією спорту та фізичної культури серед населення нашого міста.

Працюємо над такими проектами: руханка для найменших у дошкільних навчальних закладах; руханка для школярів різних вікових груп; руханка у дворі та на вулиці; ранкова руханка по неділях на остівку Чайка. Запроваджуємо в школах музичні перерви, та фізкульт хвилинки.

 #здоровим_бути_модно

Нещодавно запустив челендж #здоровим_бути_модно, спрямований на підтримку та популяризацію активного відпочинку і спорту. Акція поступово почала поширюватись Тернополем і не лише. До речі, челендж підтримали депутати Тернопільської міської ради, спортсмени, вчителі. Сподіваємося, що він набере великого масштабу.

Умови челенджу: відзняти коротке відео про те, як ви самостійно або ж із сім’єю займаєтесь спортом, опублікувати в соціальній мережі з відповідним хештегом, кинувши виклик 5 друзям.

Тернопіль – спортивне місто

Безсумнівно, Тернопіль – спортивне місто! Але його не розвивають на повну, резерви тут потужні. В нас є всі можливості бути найспортивнішим містом України. Потрібно продовжувати створювати інфраструктуру для занять. Популяризувати рух та активність. Давати можливість усім розкритись на повну. Важливі групові спортивні заняття для тернополян, клуби, в яких люди зможуть весело і корисно провести час. Потрібно відкривати нові спортивні майданчики, демонструвати нові види спорту, організовувати масові фестивалі спорту.

Все в наших силах! Сподіваюсь, незабаром умови Файного міста стануть еталонними для здорового життя.