Петро Хімейчук: «Я просто імпровізував у своєму стилі»

Тернополянин Петро Хімейчук спробував свої сили на шоу “Танцюють всі”. Він проходив кастинг у Харкові під час 8 сезону. Петро займається танцями близько 10 років і має власну танцювальну школу “Jolero”. 23-річний хлопець є координатором міжнародних програм в громадській організації “Фортеця”. Про свій виступ, кастинг та плани на майбутнє Петро розповів “Добі”.

Я давно думав взяти участь у якомусь кастингу, щоб спробувати себе і отримати певний досвід. На “Танцюють всі” пішов, щоб побачити інших танцівників, взнати про шоу з середини та почути думку хореографів про те, чим займаюся вже давно. Для мене такий танцювальний стиль, як хіп-хоп – це вільний танець, де немає ніяких обмежень чи рамок. Ти можеш танцювати його як хочеш, виражаючи себе і свої почуття. Саме з такою думкою і йшов на кастинг. Я не придумував готову хореографію, не ставив постановки, а просто імпровізував в своєму стилі, використовуючи свої “фішки”  для того, щоб завоювати увагу журі та публіки.

На даний момент у Тернополі в мене відкрита своя танцювальна школа “Jolero”, яка має  універсальну методику викладання і індивідуальний підхід до кожної дитини. В нашому місті такої танцювальної підготовки в інших клубах – немає. Ми стараємося відкрити в кожній дитині її власний стиль та відчуття того, як саме вона хоче виражати свої почуття. Це школа, де ми вчимо імпровізувати, слухати і відчувати ритм музики, використовуючи елементи того стилю, який найближчий до душі. Звісно, що ми і навчаємо готових хореографій відомих світових хореографів, але в основному орієнтуємося на тому, щоб кожен учень мав свій напрямок в танці. Таким чином, вже як два роки, ми маємо чимало талановитих учнів, які відрізняються один від одного.

Я навчався танцям, дивлячись відео на “Ютюбі”, а потім створив свою танцювальну хіп-хоп команду, де ми ділилися своїм досвідом та ставили постановки. Це був для мене перший великий танцювальний досвід, адже вже тоді ми пробували відшукати свій власний стиль та показати різноманітність кожного танцівника. Вже тоді я знав, що хочу вдосконалювати свій стиль і навчав імпровізувати тих, хто до нас приходив.

На “Танцюють всі” була приємна атмосфера, незважаючи на те, що я дуже переживав. До обіду всі учасники ще хвилювалися та знімали сюжети, а вже в другій половині дня кожен виступав та ділився своїми емоціями та враженнями від виступу. Я танцював перед журі вже під вечір та був дуже втомленим. Взагалі, в мене були перед кастингом певні проблеми із здоров’ям, то я й не міг затанцювати всі рухи на повну силу. Я розумію, що мав зайву вагу і тому нормально сприймав слова суддів. Однак, через лікування не міг так швидко відновити свої сили та фізичні дані.

Я був задоволеним тим, що після моєї імпровізації, Влад Яма сказав, що я вмію танцювати і відчуття ритму в мене присутнє. Це дуже приємно було чути від людини, яка давно займається танцями. Я розумію, що були й недоліки у виступі, але коли Констянтин Томільченко зрозумів, що я імпровізував, а не ставив постановку – він приємно здивувався. Вони хвалили мене у виконанні танцю мого стилю, але сумнівлися в моїй універсальності, тому й потрапив на вечірню хореографію. Через те, що ввечері давали “модерн” з дивною музикою і рухами, які я фізично зробити не міг – я й не справився із танцем. Взагалі, цього року дали досить специфічну хореографію, яку не змогли виконати багато учасників. Особисто мені було важко, тому що я не танцюю в даному стилі і через проблеми із здоров’ям не міг виконати всі елементи, а особливо базу балету.

Я не був розчарований через те, що не пройшов далі. Я знав, що через проблеми із здоров’ям не зможу танцювати так, як я це можу і виконати ті рухи, які давав хореограф. Приємно було чути слова суддів, їхню похвалу і критику, адже я зробив висновки і буду й надалі вдосконалюватися, але я розумів, що не зможу показати все те, що можу.

Мене підтримували мої учні та найближчі друзі. Вони хотіли, щоб я пішов та спробував свої сили і за їхню підтримку я дуже вдячний. Після того, як вийшов ефір – почали дзвонити всі рідні, знайомі та близькі, висловлюючи свою думку від побаченого. Для мене було дуже важливо почути, що про це думають близькі люди.

Джерело: doba.te.ua