Подружжя гончарів з Тернополя здивувало Теребовлю (фото)
Сім’я тернопільських гончарів презентувала своє мистецтво у найстарішому місті Тернопільщини – Теребовлі
Майстри народного мистецтва України Руслан Друк та його дружина Уляна презентували в Теребовлянській районній бібліотеці свої гончарні вироби.
Подібні імпрези подружжя проводить досить часто. Майстри не пропускають жодної нагоди, аби розповісти людям про своє захоплення, долучити до такої цікавої справи, якою є гончарство - і дорослих, і дітей. Більше того, гончарі заснували у Тернополі на Новому Світі школу ремесел, регулярно проводять виставки та майстер-класи. Там можна навчитися основам кераміки, різьбленню по дереву, ткацтву, мистецтву народної вишивки, бісероплетінню і, зрозуміло, гончарству. Пан Руслан каже, що обладнання для виготовлення гончарних виробів збирав у різних куточках України. Зате тепер у майстерні можуть одночасно працювати кілка груп. Нині у творчій робітні зібрано понад сто різних глиняних виробів, які постійно поновлюються, з ними подружжя виїжджає на різноманітні виставки, ярмарки.
Зараз Руслан та Уляна готуються до свята замку у Збаражі. Туди вони обов’язково повезуть самобутні ужиткові та декоративні речі, виготовлені із глини. Пан Руслан під час подібних імпрез, в тому числі й такої, яка відбулася у Теребовлі, завжди цікаво розповідає про гончарство, як один із найдавніших видів народного ремесла. Майстер каже, що воно несе в собі цінну інформацію про етнографічні особливості побуту найдавніших племен і народів, які заселяли нашу землю в минулому. Бо дійсно, зникають давні міста, зате глиняний глечик, відкопаний археологами, промовляє до нас від імені безіменного гончаря, який жив тисячі років тому. А маючи відомості про геомагнітне поле Землі, вчені можуть визначити вік гончарних виробів з точністю до 25 років (обпалений на вогні горщик, намагнітившись, залишається таким впродовж багатьох століть).
Руслан Друк розповідає, що глина має пластичність під час формування і досить твердою навіть після випалу, а це - близько 900°. Вона має широкий спектр природних барв – від білої, кремової, охристої до червоної, коричневої і темно-сірої. Оригінального ефекту гончарним виробам надають керамічні фарби, виготовлені з кольорової глини, а також прозорі та декоративні поливи - глазурі. Перші гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошичок, камінь, дерев’яну форму скибками глиняної маси завтовшки в палець або обкручуючи за спіраллю стрічку глини, поступово зліплюючи і вивершуючи конусоподібну посудину з гострим дном. Посуд виходив товстостінний, з порушенням округлості та силуету форми. Однак ця примітивна стародавня техніка витримала конкуренцію з гончарним кругом і була добре відома слов’янам, - каже тернопільський гончар. Зокрема, трипільці весь посуд майстерно робили, не використовуючи гончарне коло саме технікою набирання маси виробу «пластами» або по шматочку чи «шнурочком». Унікальність трипільців ще полягала в тому, що на вироби вони наносили дивний, загадковий орнамент-символ, секрети якого не можуть розкрити до сих пір. У цілому, трипільські гончарні вироби свідчать про тонкий естетичний смак давніх гончарів, їхню високу майстерність.
Ось такі та інші цікаві історії, пов’язані із гончарством і розповів Руслан Друк під час презентації у Теребовлі спільного із дружиною творчого доробку.
Орест Сарматський
Фото: Теребовлянська ЦРБ, Руслан Друк