Пригадали, як вчилися до п’ятої ранку: у Тернополі зустрілися випускники-медики, які завершили навчання 25 і 50 років тому (фото, відео)

Урочиста зустріч випускників, які завершили навчання 25 та 50 років тому, відбулась 18 вересня у Тернопільському Національному медичному університеті ім. І. Горбачевського. Під час зустрічі медики пригадали студентські роки та розповіли, як склалося їхнє життя після завершення навчання. Сьогодні серед них — лікарі, науковці, доктори наук, викладачі, які живуть у різних куточках України. 

Я працюю дитячою лікаркою-офтальмологом в перинатальному центрі, займаюся ретинопатією недоношених. Із одногрупниками спілкуємось, з одногрупницею навіть працюю в одному відділенні. Найбільше згадується навчання до 5-ї ранку, а в 6.00 вже потрібно було вставати і все повторювати. Про це завжди розповідаю своїм дітям, — розповідає медикиня Оксана Демичук-Довгань.

Лікар-кардіолог, завідувач відділення інтенсивної терапії та реанімації  медзакладу у Хмельницькому Юрій Корнадський каже: зараз, коли побачив знайомі обличчя, таке враження, що нікуди й не розходились, настільки швидко летить час.

Після закінчення навчання все моє життя пов'язане з кардіологією та інтенсивною терапією. Основа і фундамент всієї подальшої роботи були закладені саме тут. Цей заклад забути неможливо, адже це найкращі роки, це молоді роки, — каже лікар.

А лікар-травматолог Сергій Калістратов, який зараз працює у Хмельницькому, пригадав, як між парами разом з одногрупниками гуляли містом. 

Дуже змінився Тернопіль в кращий бік. Усе яскравіше, сучасніше в порівнянні з тим, що було 25 років тому. Запам'яталося навчання до ранку і потім поїздки додому потягом, — говорить медик.

Серед тих, хто закінчив університет 25 років тому — лікарка ультразвукової діагностики Леся Михайлів. Зараз вона працює в благодійному фонді і надає медичну допомогу тим, хто проживає на деокупованих територіях. 

Після інституту я довший час залишилась тут викладати, потім працювала в державній медицині, зараз я засновниця клініки в Тернополі. Із погляду студента буває так:  “Не хочу вчити цей предмет, як наприклад, “Соціальна медицина”. Але коли пройшли роки, я тепер розумію, що громадське здоров’я, соціальна медицина, наче такі непрофільні предмети є не менш важливими, тому що вони дозволяють спрогнозувати ситуацію в масштабах держави. Я зараз я працюю  в благодійному фонді і ми займаємось такими проєктами, які розраховані на велику кількість людей, відповідно згадую те, що вчили колись в інституті, — каже Леся Михайлів.

50 років тому, у 1976 році, завершили своє навчання товариші Ігор Ковальський

та Сергій Климнюк. Випускники пригадують найвеселіші моменти зі студентських років й кажуть, що досі підтримують дружні стосунки. 

Якось прийшли на кафедру терапії і хтось приніс книжку “Енеїда”, таке гарне видання. Поки викладача немає, зігнулись над столом і книжку листаємо. У нас була така компанія!, — пригадує професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології ТНМУ Сергій Климнюк.

Його одногрупник, акушер-гінеколог на пенсії  Ігор Ковальський пригадує, як обрав свою спеціалізацію. І додає, що за його присутності народилося близько п’яти тисяч українок і українців, які живуть зараз майже в усіх країнах світу. 

Взагалі-то, я не збирався стати акушер-гінекологом. Але була така доцентка – Петраш Ольга Гаврилівна. Вона вела мою групу і сказала: “Ігоре, ти будеш акушер-гінекологом”. Потім мені це настільки сподобалося! Я люблю футбол, і акушерство це теж така професія з адреналіном, — зазначає медик.

У випускників медуніверситету долі склались по-різному. Хтось реалізував себе в Україні, хтось – за кордоном, хтось захищає Україну у лавах ЗСУ. Багатьох вже, на жаль, немає в живих. Колишні студенти та одногрупники, а нині фахівці у своїй справі, стараються не забувати одне одного та планують ще не раз зустрітися.

Детальніше — в сюжеті:

Читайте також: На Тернопільщині зустрілися випускники, які закінчили школу пів століття тому

Фото, відео: Михайло Урбанський

Монтаж: Руслан Жиров