Рідним полеглих воїнів з Тернопільщини вручили посмертні нагороди (фото)

Орденами “За мужність” та “Богдана Хмельницького” посмертно нагородили близько сотні полеглих воїнів з Тернопільщини. Вручили нагороди рідним захисників 13 лютого.  Полеглих Героїв вшанували хвилиною мовчання. 

На жаль, війна не проходить без жертв, і вони сьогодні принесені на вівтар нашої свободи. Цих воїнів сьогодні біля нас немає, але вони віддали життя, щоб ми далі жили, щоб відновили та розбудували пашу країну, – каже начальник обласної військової адміністрації Тарас Пастух.

Нагороду свого полеглого чоловіка Михайла Коваля прийшли отримати його дружина Маріанна та донька Міра. Михайло Коваль був командиром 63-ої окремої механізованої бригади. Загинув 12 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині. 

Він був мужнім, хоробрим, завжди мене захищав. Що б я не попросила, завжди мені купував. Він розповідав, що дуже за мною сумує, — каже донька Михайла Коваля Міра.

Нагороду полеглого Олександра Павлишина прийшла отримати його матір Ганна. Як розповідає вона, син був її гордістю і завжди робив все для рідних та побратимів.

Він захищав Україну з перших днів повномасштабної війни, сам пішов у військкомат і записався. Загинув 12 квітня 2025 на Запорізькому напрямку. Був старшим у групі, вийшов мінувати з побратимами територію, побачив дрон, відігнав його від хлопців. Та на жаль, дрон в нього влучив, і він загинув, — каже Ганна Павлишин.

Ростислав Антонюк служив у 25-тій окремій штурмовій бригаді. Пішов служити 1 вересня 2022 року, а 29 жовтня 2023 року загинув. Спогадами про нього поділився молодший брат Станіслав.

Ми з братом жили як одне ціле. Він коли йшов воювати, сказав: “Я зроблю все для того, щоб ти жив”. 17 жовтня 2023 року він поїхав на Авдіївку, а вийшов на зв'язок 28 жовтня. Сказав, я маю йти далі, там мій найкращий друг. У жовтні в 3 годині дня мама ще з ним говорила, і аж 5 листопада нам подзвонили, сказали, що він загинув, – каже він. 

Фото прес служби Тернопільської ОВА