Рівненщина вшанувала правозахисника-письменника з Тернопільщини (фото)
У Рівненській області встановлено меморіальну дошку уродженцю Тернопільщини Степану Сапеляку – українському поету, прозаїку, публіцисту, літературознавцю, правозахиснику, громадському діячеві .
Відомі люди у малому селі
Сучасний менеджмент вшанування пам’яті письменників минулого та популяризації кращих сьогоднішніх літературних надбань продемонстрував VII-й «Городецький автограф», - пише «Золота Пектораль». Подія відбулася у школі села Городець Володимирецького району на Рівненщині.
Свято, засноване 15 років тому уродженцем Городця, письменником Віктором Мазаним, покликало до творчого спілкування із директорами міських та районних бібліотек області, вчителями лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України, професора, фотохудожника Василя Пилип’юка, голову Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського, прозаїків та поетів Володимира Лиса, Надію Гуменюк, Ірину Баковецьку (голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України), Степана Бабія, Євгена Цимбалюка, Миколу Березу, Олену Медведєву.
Також завітали на літературну зустріч заступник начальника управління культури Рівненської облдержадміністрації Світлана Хом’як, депутат Рівненської обласної ради Петро Мартинюк, головний редактор обласної газети «Вільне слово» Андрій Бабінець, директор Рівненського краєзнавчого музею Олександр Булига, меценат Валерій Парейко, випускник Городецької середньої школи Михайло Кривко, директор дослідного господарства «Городецьке» Віктор Буряченко, настоятель Свято-Миколаївської церкви села Городець отець Мефодій, директор Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки Валентина Петрук, консул Генерального консульства Республіки Польщі у Луцьку Ельжбета Зелінська, директор музею Юзефа-Ігнація Крашевського у селі Романів Люблінського воєводства (Республіка Польща) Кшиштоф Бричик, колишній директор цієї установи Анна Чободзінська-Пшебиславська.
Задля історичної пам’яті та зміцнення творчого побратимства
Розповіддю про неординарний проект поділився його автор – заслужений журналіст України, багаторічний власний кореспондент Українського національного інформаційного агентства у Рівненській області Віктор Мазаний. Чергове своєрідне свято літератури пройшло у відповідності із його напрямками, основними з яких є: меморіалізація літературних постатей минулого; представлення популярними авторами свої нових творів; можливість для школярів продемонструвати літературознавче вміння; музейна константа – поповнення експозиції Поліського літературного музею новими експонатами та їх презентація; книжкова феєрія – дарування книг для місцевої публічно-шкільної бібліотеки. А ще – задля зміцнення письменницького побратимства.
Відтак тут поруч із існуючими трьома меморіальними дошками відкрили ще дві – лауреатам Національної премії України імені Тараса Шевченка Степану Сапеляку та Олексію Дмитренку – колишнім активним учасникам «Городецького автографа» у різні роки. Вони проводили літературні уроки в школі, поповнили своїми творами бібліотеку, заслужили повагу у громади. Виготовив такі знаки пам’яті меценат Валерій Парейко.
У Поліському літературному музеї, заснованому Віктором Мазаним у 2003 році, гості побачили цьогорічну новинку в експозиції першого голови Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Богачука: тут розміщено фонотеку його популярних пісень на електронних та магнітних носіях. Поруч – аудіофонд із голосами відомих українських письменників, які побували на «Городецькому автографі». Матеріали для цієї частини музею надали Рівненська та Волинська державні обласні телерадіокомпанії.
Про життєві історії - з уст письменників
Під час літературознавчої сесії, яка за регламентом зазвичай є основною частиною свята, погляд на творчість присутніх письменників продемонстрували учні місцевої школи та вчителі. Рецензовані ж автори поділилися своїми трактуваннями власної творчості, зосередилися на її технології та методиці створення художньої реальності на основі справжніх людських історій.
Зокрема, неодноразовий переможець всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» Надія Гуменюк, презентуючи свій новий роман «Танець білої тополі», зазначила, що поштовхом до його написання стала зустріч із незвичайною особистістю: «Я знала, що на Волині є чоловік, який не має рук, але лікує людей. Я не могла повірити! І я розшукала його, виявилася надзвичайно цікава історія. Чоловік вже довершував свій земний шлях і хотів з кимось поділитися спогадами… Я думаю, що до таких людей іноді письменників Бог посилає саме тоді, коли їм треба найбільше виговоритися, виповісти свою долю… Так виникла перша лінія роману про чоловіка, який народився на початку століття, а друга – про дівчину, яка з’явилася на світ наприкінці століття. Їх шляхи перетнулися дуже дивним чином…».
Володар Гранд-коронації Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» Володимир Лис представив свій новий роман «Діва Млинища».
«Я все життя прагнув розповідати про людину на фоні подій, про її душевні порухи, про пригоди людського серця, – сказав він. – «Діва Млинища» – це художня історія сільського кутка, це історія Волині за 200 років – від першого рекрутського набору 1804 року, який проводився в багатьох волинських селах. Через родину головного героя, через події, те, як ці люди переживали, що вони відчували, йде опис радощів, а більше – страждань. Тема моєї творчості – це виправдання людини, людського життя. Я розповідаю про звичайну людину, яка живе своїми турботами, закохується, бореться за існування… Якщо це викликає якийсь інтерес, то, значить, я недаремно пишу».
«Культура тримає людину, націю…»
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, ведучи мову про свої книги «Час фарисеїв і героїв» та «Пам’ять нашого роду», наголосив на гострій необхідності збереження в людині прагнень до культури.
«Ми справедливо кажемо, що українська культура – одна з найпотужніших у світі. Культура тримає людину, націю. А без нації немає держави. Зараз ми пожинаємо гіркі плоди ганебного ставлення чиновників до культури. І це теж результат того, що сьогодні Україна перебуває у стані війни. Прорвало там, де практично знищена українська національна культура…Проте тут, у Городці, перед нами інший приклад: очевидно, що і директор місцевої школи Ганна Сернюк, і сільський голова Ірина Басик дбають про такий стійкий феномен культурного життя України, як «Городецький автограф».
Свято, як завжди, було насичене й іншими подіями.
Серед них – відкриття галереї портретів лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, які були учасниками такого форуму у попередні роки, виставки члена Спілки фотохудожників України Анатолія Похилюка.
Також заступник директора Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки Олександра Промська дала коментар щодо створеного на замовлення книгозбірні макету історичної реконструкції городецького палацу Урбановських (у справжньому містилися картинна галерея, книгозбірня на 20 тисяч томів) та літературно-музейної експозиції «Городецькі стежки відомих людей». Остання розповідає, зокрема, про класика світової літератури Юзефа-Ігнація Крашевського, який проживав у Городці в середині 19 століття, письменника і дослідника Волині Тадеуша Єжи Стецького, драматурга, прозаїка, поета і театрального режисера Авеніра Коломийця, колишнього Надзвичайного та Повноважного Посла України у США Олександра Моцика (всі троє народилися у Городці), поетесу Галину Гордасевич, котра народилася у Кременці жила тут у 40-50-х роках минулого століття.
Почесний громадянин села і парк письменників
У цей день Василю Пилип’юку вручили диплом про присвоєння звання «Почесний громадянина села Городець». Цим депутати сільської ради відзначили вклад видатного фотохудожника у збереження та примноження української культурної спадщини і його опіку над місцевою публічно-шкільною бібліотекою, якій він подарував з автографом 51 свою фотокнигу із 102, створених ним.
Серед них – дивовижні видання із серії «Постаті» про Тараса Шевченка, Івана Франка, Святослава Гординського, Миколу Колессу, Бориса Возницького, Дмитра Павличка, трилогія «Україно, ти для мене диво», фотоальбоми вибраного «Світлопис душі» та «Світовідчуття епохи», двотомники «Львів» та «Львівська опера», книги про візит в Україну Папи Римського Павла ІІ, про древні міста України Снятин, Галич, історико-культурні заповідники, підручник Василя Пилип’юка «Українська художня фотографія», біобліографічний покажчик його творчості тощо.
І ще одне – за це особливо люблять у Городці «автограф»: порадував справжній «книгопад»! Всі присутні письменники подарували бібліотеці загалом близько сотні своїх книг. Від Національної спілки письменників України місцевій та Володимирецькій районній бібліотекам вручено спілчанський «Біобібліографічний довідник» та телефонний довідник «Сучасні письменники України. Контакти».
Городчани сповнені бажання, аби їх літературне село мало ще й музичну візитівку, тому Наталя Кривко та Галина Кичола продемонстрували прем’єрне виконання пісні про Городець (музика директора Рівненської філармонії Миколи Орешка, слова – Віктора Мазаного).
Схвилювала й така акція: у центрі села майстри слова створили Парк письменників України – він став продовженням алеї, яку тут раніше в різні роки заклали, зокрема, лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка В’ячеслав Медвідь (Почесний громадянин села Городець), Петро Перебийніс, Михайло Слабошпицький, Олексій Дмитренко, Степан Сапеляк, Анатолій Кичинський, а також Петро Засенко, Павло Вольвач, Роман Дідула, рівненські письменники…
«Віднині ми наче пустили коріння у цій близькій нам поліській землі», – сказав Михайло Сидоржевський, посадивши ялинку.
Довідка «ТЕРЕНу». Степан Сапеляк народвися 26 березня 1951 року у селі Росохач Чортківського району Тернопільської області. Український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «росоховацької групи».
Підпільна група молоді із села Росохач Чортківського району Тернопільської області, діяла на початку 1970-х років.
У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові група провела акцію: встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала прокламації до 55‑ої річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві. Члени групи збиралися йти у збройне підпілля. Вони збирали зброю (мали два пістолети, карабін та обріз), тренувалися в лісі користуватися нею. Але 19 лютого 1973 року почалися арешти. Першим заарештували Степана Сапеляка.
Наприкінці 1973 року року у Тернополі відбувся суд. Степанові Сапеляку дали по 5 років колонії і три роки заслання.
Степан Сапеляк - Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987). Помер 1 лютого 2012 р. у Харкові. За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.
Фото Анатолія Похилюка