Різдвяні листівки від політв'язнів ГУЛАГу зберігають у фондах музею в Тернополі (відео)
Три листи на березовій корі виготовила та передала рідним тернополянка Ярослава Сенківська-Онуферко, яка відбувала заслання на Воркуті. Про історію жінки – детальніше у матеріалі Терену
Різдвяні листівки, виготовлені з березової кори, надсилала у 1940-1950-х роках для своїх рідних тернополянка Ярослава Сенківська-Онуферко із таборів ГУЛАГу. На одній із листівок – ялинки посеред снігових наметів і напис “Христос рождається”, а привітання для рідних завершується підписом: “Я – з тайги”. Згодом жінка повернулася із заслання на Воркуті, була активною громадською діячкою. А листівки передала у музей політв'язнів у Тернополі, у фондах якого вони зберігаються досі. Про це розповіла Терену завідувачка відділу Історико-меморіального музею політичних в'язнів відділу музею національно визвольної боротьби Тернопільщини Уляна Рикун.
На одній листівці є дата – 1948 рік. Ярославу було арештовано в 1947-му році, засуджено на 10 років ув'язнення. І це вона вже рік перебуваючи в концтаборах ГУЛАГу, зробила її й надіслала цю листівку. Це привітання з Різдвом своїй сім'ї: мамі, братам і сестрам, – каже вона.
Яким чином ці різдвяні листівки передали з ГУЛАГу, достеменно невідомо. Адже подібні прояви ідентичності тоді суворо забороняли. Ймовірно – через знайомих, які звільнялись. Вже у часи вільної України сама Ярослава з рідними віддали листівки музею політв'язнів у Тернополі.
Вона народилася у сім'ї січових стрільців. Батько Матвій був січовим стрільцем, тому й виховання патріотичне. Спочатку Ярослава вступила в юнацьку ОУН. У 1943-1944 роках вона вже була членом організації українських націоналістів. В 1947-му році її арештували. Перебувала спочатку в слідчому ізоляторі, тут, на вулиці Коперника у Тернополі, потім була вивезеня в концтабори. Відбувала покарання на Воркуті і Комі, – розповідає Уляна Рикун.
У Воркуті Ярослава познайомилася з політв’язнем Зеновієм Онуферком, з яким там же ж, у 1956 році взяла шлюб. Невдовзі – у 1957 році її термін ув’язнення закінчився, жінка повернулася до батьківщини, а Зеновій ж продовжив відбувати термін у таборах.
Він теж був на засланні, звідки намагався дати якусь звістку про себе. Де саме він знаходиться, чи з ним все добре. І так само тоді не було ніяких матеріалів, тому він використав для листа етикетку із мішка з-під цементу. Він здер шматочок і дав таку звістку, просто пару слів, що з ним все добре, що він в пересильному пункті на Харківщині. Це якраз принесла Ярослава до нас в музей, в неї була збережена ця звістка, – говорить Уляна Рикун.
Після проголошення незалежності Ярослава Сенківська-Онуферко брала активну участь у громадському житті Тернополя. Померла у 2007 році, похована на Микулинецькому кладовищі.
Унікальні рідзвяні листівки Ярослави Сенківської-Онуферко зберігають у фондах музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини. А їхні копії усі охочі можуть побачити на стендах музею. Зазначимо, виготовити листівку чи написати листа з виправно-трудових таборів було надзвичайно складно і практично неможливо. Адже в'язням забороняли мати особисті речі. Не було ні паперу, ні фарб, однак люди знаходили вихід, використовуючи природні і підручні матеріали.
Читайте також: «Творила поезію і вишивку в таборах»: у Тернополі вшанували пам’ять поетеси і дисидентки Ірини Сеник.
Фото Михайла Урбанського