Роман Іди Фінк «Подорож» презентували у Чорткові
Минулого понеділка, 24 квітня, у читальній залі центральної районної бібліотеки за її сприяння та ГО «Гельсінська ініціатива-ХХІ» (Чортків) відбулося представлення роману Іди Фінк «Подорож» – першого видання творів письменниці українською мовою, що з’явилося нещодавно у «Видавництві Старого Лева» (м. Львів), повідомляє Золота пектораль.
Іда Фінк-Ландау (1921-2011 рр.) народилася і провела дитячі та юнацькі роки у Збаражі в сім’ї лікаря. З початком Другої світової на собі пізнала усі жахіття Голокосту. Під вигаданим ім’ям утікши зі збаразького гетто, потрапила до Львова, а згодом на роботу у Німеччину. По закінченні війни мешкала у Польщі, звідки 1957 р. емігрувала до Ізраїлю. Писала польською мовою.
Власне у своєму романі «Подорож» авторка описує свою втечу і всі небезпеки, які пережила разом з сестрою, перебуваючи на межі життя і смерті, рятуючись від гестапо. Так звана «подорож» двох молодих дівчат увінчалася хепі-ендом, однак для сотень-тисяч єврейських сімей гітлерівські застінки неминуче закінчувалися смертю. Тому ця книга з історичної точки зору цікава тим, що авторка передала нею долі людей в окупації, які канули в небуття.
«Подорож» Іди Фінк представляла перекладач її творів, редакторка порталу Culture.pl інституту Адама Міцкевича у Варшаві Наталка Римська. З її слів, історія Іди Фінк — це ще одна її пригода, яку вона, працюючи над перекладом, пережила разом з автором. Переклад роману українською дозволить прочитати твір широкому колу наших співвітчизників, тим більше, що у ньому йдеться про наші терени – Збараж, Львів…
Цитуючи сторінки книги, складеної з коротких фрагментів-оповідей, вона ак-центувала увагу присутніх на такій важливій рисі Іди Фінк, як незасудження. Коли, приміром, 13-річна дівчинка зізнається головній героїні книги, що не любить євреїв, або розповідаючи про тих, хто їх відверто ображав, зневажливо обзиваючи жидівками, виказував поліцаям тощо. Авторка просто констатує факти. Чи не чуємо ми таких необдумано кинутих слів сьогодні, чи самі їх не вживаємо? Ця книга, – переконана Н.Римська, – хороша нагода для самоаналізу.
Один зі співорганізаторів презентації — голова ГО «Гельсінська ініціатива-XXI» Олександр Степаненко, висловивши думку, що, можливо, дещо запізно написала свій роман Іда Фінк, зазначив, що навіть сьогодні тема Голокосту замовчується. Ми практично нічого не знаємо про чортківське гетто, яке було розміщене в межах вулиць Шкільної, Подільської і Гончара, через пекло якого пройшло більше 10 тис. євреїв.
Місцевий історик Ярослав Дзісяк зав’язав полеміку прийняття Іди Фінк як нашої письменниці, що писала польською мовою. Тут Н.Римська навела приклади Тадея і Максима Рильських, митрополита А.Шептицького. Мовляв, нам, українцям, нічого не загрожує, що колись наші міста хтось любив не менше, ніж ми сьогодні. Підсумовуючи вищесказане, від себе хотілося б зазначити — це саме той випадок, коли, ідучи на презентацію, ані гадки не мав, про що йтиме мова, але, послухавши зацікавлену публіку, й самому закортіло прочитати цю книгу, тексти якої, як було підкреслено автором презентації, «написані пошепки».
Любомир Габруський, «Голос народу»