Розмова з ювеліром Альоною Макух про прикраси зі срібла та каміння (фото)

Екстравагантні персні з масивними каміннями та мінімалістичні лаконічні каблучки, ода природній красі мінералів та варіації на урбаністичну тематику — прикраси, що їх творить Альона Макух, вибудовують цілісну стилістичну лінію, де заразом є місце різноликості.

 З одного боку, тут досить обмежене коло — Альона створює лише персні, для них використовує срібло та каміння. Але є величезне поле для варіацій текстур металу й мінералів. До того додайте абсолютно космічну різноманітність каміння — від звичних кварців до екзотичних морганіту чи галеніту.

Про те, як поєднуються матеріали та взаємодіють фактури, про утилітарність та мистецтво, самовираження та ювелірні вироби, поговорила з Альоною.

— Ми з тобою познайомилися, коли твоєю основною творчою діяльністю був живопис. Чому перейшла до ювелірної роботи?

- Не можу сказати, що це був власне перехід — коли щось закінчується, а інше починається. Тепер бачу, що всі мої погляди, смаки, вподобання, заняття були пов’язані, а потім логічно привели до ювелірної справи.

Персні та каміння мені подобалися завжди. Роки три тому почала колекціонувала мінерали. І все склалося – любов до колечок і каміння, бажання творити й самовиражатися.  Тому, коли взялася за ювелірну справу, не виникало сумнівів, просто шукала технічні засоби втілення задуму. Те, що я хочу сказати, і те, як самовиражаюся, набрало інших форм та втілилося в нових матеріалах.

Ювелірні вироби, на мою думку, такі ж твори мистецтва, як, приміром, картини. Але на відміну від них, прикраси людина носить на собі, отже взаємодіє з ними, впливає на них, а вони на неї. Це не просто споглядання картини на стіні. Це мистецький задум, котрий матеріалізується, стає частиною життя. Відколи займаюся ювелірною справою, перестала сприймати модну індустрію як виключно консумеристську, а почала   ставитися до неї як до мистецтва, в якому ми живемо, яке спонукає до самовираження через арт-об’єкти.

- Як вибираєш матеріали для перснів?

- Усе стається на чуттєвому рівні. Срібло використовую тому, що воно мені близьке, і вірю в його цілющі властивості. Не вкриваю його родієм, хоч так воно менше дряпається й не темніє. Але срібні вироби мають дряпатися, темніти — це природні процеси. Вони мають торкатися та взаємодіяти зі шкірою. Тоді власне реалізуються властивості срібла.

Використовую нешліфовані та необроблені камені. Намагаюся купувати мінерали таких розмірів, котрі мені потрібні для виробів, щоби потім мінімально втручатися у них. Стараюся, щоби вони були такими, як народилися, і прожили в цьому світі з нами в гармонії. Звичайно, шліфовані камені більш міцні. Але мені подобається непередбачуваність необроблених мінералів, їхня текстура. Подобається, що вони змінюються. Приміром, рожевий кварц, коли його щойно добули з-під землі, має надзвичайно насичений колір. З часом блякне. І ці зміни, котрі відбуваються з неживими матеріалами, роблять їх близькими до живих. Ми взаємодіємо з каменями, починаючи з того моменту, як забираємо їх з їхнього підземного світу та приносимо в наш. Так щоденність людини з її мінливістю і швидкоплинністю сполучається з повільною вічністю мінералів, котрі приходять до нас, проживши вже мільйони років.

— Кожен камінь має свої властивості…

— Мене часто запитують, як підібрати камінь, щоби він відповідав знакові зодіаку. Вважаю, не так важливо знати конкретні властивості мінералів, скільки відчувати їх. Найголовніше — відчуття, котрі виникають під час тактильного чи візуального контакту.

Вірю: якщо в людини виникає сильний потяг до якогось мінералу, значить саме в цей час він їй підходить, і здатен дати те, чого бракує, підсилити чи пом’якшити якісь риси. Найправильніший підхід до вибору прикраси – інтуїтивний. Вона має відповідати внутрішньому станові, що його хочеш виразити саме в цей момент.

— Як визріває задум прикраси?

— Я відчуваю, якою має бути каблучка. У створенні прикрас найбільше подобається власне пошук в процесі. Робота з каміннями має багато нюансів, котрі майже не можливо передбачити — вони мають свої особливості, живуть своїм життям, мають свої характери. Так само впливає на роботу настрій — колечка це своєрідні імпресіоністські скульптури.

Часом дивлюся на камінь і бачу, як його оправити. Іноді навпаки – є задум персня, і підбираю під нього мінерал. Одним разом процес створення — це пошук балансу й гармонії, іншим — підкресленого контрасту й дисбалансу.

Роблю те, що мені подобається і те, як я це бачу. Лінія може бути плавною чи ламаною, перстень може бути лаконічним чи масивним. Не тримаю себе в певному стилі — роблю те, що відповідає моєму розумінню естетики в цей момент. Цілком можливо, що з часом все зміниться та почну робити суперлаконічні прикраси з діамантами.

Мені подобаються екстравагантні форми та поєднання. Як на мене, непримітні прикраси на щодень досить нудні. Іноді запитують: «Я зможу вдягнути резинові рукавички на ваші персні?» Однозначно ні. Вони великі та масивні. Але відчуваєш, що на твоїх пальцях щось є. До цих прикрас треба обережно ставитися. Це маленькі об’єкти мистецтва.

Мені здається, персні допомагають виразити себе, свій концептуальний підхід до життя. Це можна сприймати як просто перстень, але для мене в ньому акумульовано дуже багато. Не те, щоби я сиділа та думала: «Змісти, вкладайтеся». Просто воно створилося саме так – лінія пішла саме таким чином, камінь підібрався саме такий.

Анна Золотнюк

Фото надані Альоною Макух