Розстріляного «на честь Великого Жовтня» пам’ятають у тернопільській глибинці (фоторепортаж)
У музеї-садибі Леся Курбаса у селі Старий Скалат Підволочиського району відзначили 130-річчя театрального реформатора, режисера театру і кіно, драматурга, актора Леся Курбаса
Напередодні у музеї-садибі Леся Курбаса відбулася урочиста академія та мистецька імпреза, присвячена славетному земляку.
– Цей будинок, де нині музей - належав дідові Олеся, настоятелю місцевої церкви. Тут є п’ять кімнат, в яких зібрані унікальні документи, періодика, театральні афіші і світлини початку ХХ століття, предмети тієї епохи, книги з бібліотеки Курбасів. Намагалися презентувати для відвідувачів музею зародження, становлення і розквіт українського театру, - розповіла директор музею, заслужений працівник культури України Ольга Василишин.
Кожна кімната музею – то фрагмент із життя та творчості Леся Курбаса. Наприклад, у першій з них відображено дитячі та юнацькі роки Леся. Серед експонатів – книги з його особистої бібліотеки, які засвідчують про його широкий інтерес до навчання, родинні фото, матеріали про діяльність театру товариства «Руська бесіда», в якому працювали акторами батьки Леся, а згодом і він сам. Є тут і експозиція, що розповідає про його навчання у Тернопільській українській гімназії, Віденському та Львівському університетах.
Коли ми зайдемо у другу кімнату музею, то перед нами розкривається творча діяльність Курбаса в Києві. Відвідувачам завжди цікаво ознайомитися із рідкісними виданнями, які є тут. Це, зокрема, п’єса «Молодість» М. Гальбе у перекладі Леся Курбаса, журнал «Мистецтво» (1919, № 1) із статтею режисера про Молодий театр «На грані». На стенді є і журнал «Барикади театру», що побачив світ у 1924 році, тут же - відгуки преси, афіші, програми, численні фотографії, макети театральних постановок,- продовжує пані Ольга.
Серед театральних раритетів - збережені оригінали афіш 1922-1926 років театру «Березіль».
У музейній кімнаті також відтворено долю Курбаса у той час, коли він перебував у тюрмах, останній його театр у Соловецькій тюрмі.
3 листопада 1937 року Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандормох в Карелії. Наступного дня там же розстрілюють 1111 етапованих із Соловецького кремля — «в честь подготовки к празднованию ХХ-летия Великой Октябрьской социалистической революции». Серед 1111 розстріляних – Микола Зеров, Павло Филипович, Марко Вороний, Валер’ян Поліщук, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Михайло Яловий, Олекса Слісаренко, Антон Крушельницький, Матвій Яворський, Володимир Чехівський...
У 1957 році Леся Курбаса посмертно реабілітовано. 30 років творчість видатного діяча культури була під забороною.
Лише у 1991 році Кабінет Міністрів України скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР»…
Четверта за рахунком кімната, є, по суті, своєрідним мистецьким залом, де ми проводимо зустрічі, театральні, літературні вечори. У центрі, біля сцени - погруддя Леся Курбаса. Тут можна побачити численні фотографії меморіальних дошок на честь Л.Курбаса, дипломи та грамоти, автографи та відгуки відомих людей, які відвідували наш музей», - каже пані Ольга.
Корифея українського театру тут по-справжньому люблять і шанують. Кожен його день народження в Старому Скалаті відзначають нарівні з храмовими святами. До речі, знаменно, що характерною ознакою цьогорічного святкування стало те, що відзначає своє 30-річчя і обласний меморіальний музей в Старому Скалаті. Адже саме у лютому 1987 року, напередодні столітнього ювілею Леся Курбаса, тут відбулося урочисте відкриття першої експозиції в домі, де виріс і з якого пішов у світ видатний актор, режисер-новатор і справжній патріот України.
Фото автора