“Щоб більше таке ніколи не повторилося”: пам’ять загиблих у Бабиному Яру вшанували в Тернополі (відео)

Бабин Яр — один із найбільших трагедій Голокосту в Україні. 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли там понад 33 тисячі євреїв. День пам’яті загиблих вшанували у Тернополі 29 вересня. Представники влади і громадськості зібралися біля бронзових макетів втрачених після війни Великої синагоги та ринкової площі біля морфологічного корпусу медуніверситету на Руській.

Масові вбивства у Бабиному Яру тривали протягом окупації Києва у 1941–1943 роках. Серед жертв були не лише євреї, а й роми, військовополонені, члени національно-визвольних змагань. Загалом у Бабиному Яру загинули близько 100 тисяч людей.

Такі місця як Бабин Яр, є в багатьох місцях України. Євреї завжди жили разом з українцями дружно. Ми маємо пам’ятати те, що було і робити все, щоб таке більше не повторилося, — каже голова організації  “Єврейська громада Тернопілля” Сергій Вакштейн.

У Тернополі до початку другої світової війни жили близько 14 тисяч євреїв, яких було вбито. Залишились лише ті, кого українці переховували у катакомбах міста.

Дякую українцям за те, що вони, ризикуючи своїм життям та життями своїх сімей, дітей, близьких, ховали євреїв від смерті, — говорить Сергій Вакштейн.

У радянському союзі діяла політика державного антисемітизму, відтак питання цієї трагедії роками не піднімалося, зазначає пан Вакштейн. 

Коли я був малий, коли рідні були живі, не дуже це питання піднімалося. Мої рідні жили на Хмельниччині в родичів діда. Дідусь з бабусею встигли евакуюватися, але ділового рідного брата ростріляли. Після війни мої рідні повернулися і переїхали в Тернопіль. Тому я все життя живу в Тернополі, — розповідає Сергій Вакштейн.

Історією своєї родини, яка протягом 9-ти місяців – від літа 1943 року й до звільнення Тернополя в квітні 1944 року, переховувала 16 євреїв, поділився тернополянин Олексій Саїк.   

Для мене це дуже трагічна дата, в нас є свій “Бабин Яр” в Петрикові під Тернополем (місце масових розстрілів євреїв – ред.) Із родиною, яку переховували, мої рідні дружили ще до війни. Потім роз’їхалися. А у 1989 році, коли вже можна було, один із колишніх перехованих приїжджав сюди з дружиною і двома доньками, — розповідає Олексій Саїк.

Учасники заходу спільною молитвою згадали загиблих під час масових вбивств у Бабиному Яру та запалили лампадки у їхню пам’ять. 

Детальніше — в сюжеті:

Фото, відео: Михайло Урбанський