Що потрібно майбутнім зіркам футболу з провінційної глибинки Тернопільщини
Провінційний футбол мало кого із вболівальників, котрі проживають за межами того або іншого містечка чи району, цікавить до тих пір, доки місцеві збірні чи майбутні форварди не досягнуть майстерності й не заявлять про себе на обласному рівні, а той на всеукраїнському рівні. А поза тим, у кожному куточку області є команди й окремі гравці, котрі демонструють вагомі результати і є доволі перспективними. Головне - дати їм можливість повною мірою себе реалізувати. Інакше минула слава футбольних звитяг районних збірних поступово відійде у минуле й забудеться.
Зокрема на Лановеччині, ще добре пам’ятають здобутки тутешніх футболістів кінця 1980 – х – початку 1990 – х рр. - вихованців футбольного клубу «Цукровик», підготовкою яких займався легендарний тренер тих часів А. Прядун. Перше десятиріччя ХХІ століття теж стало доленосним для збірної Лановецького району, коли її тренером був І. Шишкін. Так, у 2008 році вона стала бронзовим призером чемпіонату Тернопільщини з футболу, а в червні 2010 року зайняла перше місце у змаганнях серед збірних команд районів. У новітню добу апогеєм перемог команди футбольного клубу « Ланівці» , незмінним президентом якого упродовж тривалого часу був В. Коцюбко, став жовтень 2010 року, коли в м. Борщів вона посіла 2- е місце на Всеукраїнських іграх.
А далі у лановецькому футболі настав період занепаду, який триває й досі. Частково з об’єктивних причин, частково через відсутність належного інтересу до цього важливого виду спорту з боку наступного районного керівництва. Так вважає нинішній голова Лановецької районної федерації футболу Сергій Ходанович.
- Вже три роки у нас районна збірна не функціонує. Для цього треба приблизно 150 тисяч гривень на сезон, але їх ніяк не можуть віднайти. Так що три останніх роки у нас футболісти поза увагою. Футбольний клуб існує лише « де юре». І тренера досі теж немає. Бо робота на рівні команд – це вже його прерогатива. Моє завдання, як голови федерації футболу, організовувати турніри, але саме тренер мав би їздити й дивись на кожну гру і вибирати кращих гравців. А перспективні футболісти й команди в районі є. Серед таких я назвав би і лановецький « Автодор»( керівник Валерій Носик, капітан Роман Журибіда) і ФК « Колос» із с. Буглів ( капітан Олег Критюк), і « Ентузіаст» з с. Білозірка.( капітан Олександр Гараймович). Є талановиті капітани команд і в інших селах, здатних організувати гру на належному рівні. Але своїх гравців там мало, тому часто доводиться запрошувати чужих. Навіть у кращих командах району. Зокрема, за згаданий « Колос» грають , крім буглівчан, декілька лановецьких футболістів, а також - хлопці з сусіднього с. Ванжулів. Ця проблема виникла в багатьох населених пунктах. Молоді мало: одні змушені їздити на заробітки, інші просто ліниві й байдужі до спорту, їм аби відпочити і пива попити.
Попри всі несприятливі умови, п. Сергій з невтомною енергією розширює мережу сільських футбольних команд. До того часу як він вже вдруге очолив ЛРФФ, їх у районі було 8 - 10, а зараз 19. І тепер за кількістю команд у співвідношенні до числа місцевих рад , Лановеччина сьогодні займає третє місце в області після Тернопільського й Чортківського районів. Це результат спільної копіткої праці Сергія Ходановича та його заступників по федерації:у минулій каденції – Сергія Мельника та Володимира Рубця, а в нинішній – Олександра Батракова і Володимира Гасси. До складу районної федерації попросились навіть декілька команд із сусідніх районів – Збаразького та Шумського. Наприклад, у цьому сезоні тут почали грати команди с.Матвіївці Шумського району та с. Лози Збаразького. А футболісти з сіл Бодаки й Вікнини, що теж на Збаражчині, грають з ланівчанами вже п’ятий рік поспіль. І не тільки тому, що їм до Лановець ближче, аніж до своїх райцентрів. З тутешніми командами, кажуть гравці, їм цікавіше змагатись. Та й судять, на їх думку, тут чесніше.
І на кінець про останні футбольні здобутки ланівчан. Нещодавно у райцентрі відбувся 9-й за ліком фінал Кубка Лановецького району з футболу. В цьогорічному фіналі зустрілись команди « Ентузіаст» з с. Білозірка та « Колос» із с. Буглів. У результаті , остання виграла з рахунком 2 : 0, а відтак футбольний клуб «Колос» з Буглова отримав Кубок району. Були нагороджені також команди-учасниці. По закінчені матчу, організатори турніру назвали кращих у своїх номінаціях. Ними стали воротар Микола Кравчук з Білозірки, бомбардир Михайло Войцещук та гравець Сергій Чабай з Буглова.
Слід зазначити, що до того буглівчани володіли Кубком Лановеччини вже тричі протягом п’яти останніх років: у 2011, 2014, 2015 рр. А складові їх успіху відзначив уже згаданий нами голова ЛРФФ.
- Постійний склад команди, майже немає ротації: в такому складі вона грає вже 4 роки. І звісно, матеріальна підтримка. Знаю, що керівник місцевого господарства Микола Богатюк постійно заохочує гравців. Також, у них ніколи не виникає проблем з транспортом, коли треба їхати на гру. Отже, є стимул команді для вдосконалення своєї майстерності, - каже Сергій Ходанович.
З цим погоджуються й місцеві футбольні вболівальники зі стажем, з ким доводилось говорити. Так, Олег Копійковський з Лановець, котрий намагається не пропустити жодного матчу на стадіоні м. Ланівці, вважає цьогорічний успіх буглівських футболістів у фіналі гри за Кубок району закономірним результатом, але переконаний, що доволі перспективними могли б стати й деякі інші команди, той же «Автодор», якби у них було достатнє фінансування. А Віктор Носик, котрий ще в радянські часи, працюючи в органах місцевої влади, за дорученням тодішнього керівництва здійснював шефство над лановецькою збірною ФК «Цукровик», впевнений, що естафета турботливого ставлення представників влади до спорту й футболу зокрема, повинна передаватись від каденції до каденції. Тоді й будуть результати. Як приклад в цьому відношенні, вже в добу незалежності України, він наводить згадані нами перемоги ланівчан у минулому десятиріччі:
- Ніхто не заперечить, що за цими здобутками стоїть підтримка місцевих керівників у лиці голови РДА в 2005 – 2010 рр. Василя Хомінця та колишнього голови районної ради Віталія Ткачука. До речі, саме завдяки їм була здійснена і масштабна реконструкція центрального стадіону Лановець, на якому комфортно почуваються тепер і футболісти й глядачі.
На завершення сказаного можна було б додати, що сьогодні відсутність районної збірної – це проблема майже половини районів області. Однак там, де влада ставиться до неї відповідально, справа вирішується, попри фінансову скруту. І не обов’язково виключно з бюджету. Так, досвідчений тренер Іван Шишкін, котрому ланівчани завдячують багатьом здобутим у минулому перемогам, тепер тренує збірну в рідному Волочиську, що на Хмельниччині. Там, за сприяння місцевого керівництва, знайшовся підприємець, котрий взяв на себе левову частку фінансової підтримки команди. Та й влада осторонь не залишається.
Григорій Басюк