«Сімʼя – це те, що найбільше мотивує»: військовослужбовець-поет з Тернополя розповів про службу, мрії та творчість під час війни (відео) 

Вже півтора року служить у лавах ЗСУ тернопільський поет, музикант та журналіст Микола Шпаковський. До повномасштабного вторгнення він працював телеоператором на місцевому телеканалі. Відтак такий досвід став йому у пригоді під час служби. Із травня 2024 року Микола долучився до лав 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де працює у відділенні комунікацій. За свої досягнення нещодавно отримав відзнаку «Хрест воїна-єгеря» ІІ ступеня. Спілкуємось з військовим  про службу, підтримку сім'ї, творчість у час війни та мрії після перемоги. 

Фото Миколи Шпаковського зроблені під час роботи у відділенні комунікацій 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша

Ми супроводжуємо журналістів, знімаємо, висвітлюємо життя бригади і навідуємося до всіх підрозділів, які в нас є. Час від часу робимо з ними матеріали про те, наскільки війна актуальна, що вона не закінчилась, що є потреби у техзасобах, – ті самі збори на автомобілі чи FPV-дрони… Я там знайшов нову сімʼю. Тобто ті хлопці – вони, можна сказати, велика родина. Це люди ідейні, люди, які знали, на що йдуть: це в першу чергу захист своїх дітей, своїх домівок. Ми всі там для того, щоб ворог не був тут, – каже Микола Шпаковський.

Пишеться менше, але глибше

Попри графік служби, який триває практично цілодобово, Миколі вдається знаходити трохи часу на творчість. Він є лідером музичного гурту “Шафа Шамана”, з яким інколи виступає на благодійних заходах. Також продовжує писати поезію й долучається до поетичних читань. Зокрема, під час попередньої відпустки організував благодійний музично-літературний аукціон, в межах якого зібрали кошти для його батальйону. Такий захід планує провести 17 жовтня під час своєї чергової відпустки.

Пишеться якось менше, проте глибше, я б сказав. Більше сенсів, більше своїх відкриттів. Для творчості має бути тиша, спокій, час, щоб задуматися і якось це все освоїти та зібрати. А тут просто дуже все насичено і не завжди вистачає сил для того, щоб сісти і зробити те, що ти хотів би чи що любиш, – говорить Микола Шпаковський.

Служба у війську складна фізично і морально. На жаль, багато воїнів, історії яких Микола записав на відео, вже немає у живих. Триматися у ці непрості часи йому допомагає підтримка сім'ї.

Найбільше мене мотивують дружина Юля і мій Ромчик, який постійно говорить, що скучив: “Тату, приїжджай”. Це є мої люди, найрідніші, які мене завжди можуть підтримати і я їх люблю. Ну і звісно ж ті люди, з якими я працюю, – мої побратими, – каже військовослужбовець.

Мріє про гори та мандри з родиною

Микола обговорював з дружиною, що хоче служити в лавах ЗСУ. Вона зізнається, – спершу були страх, переживання та сльози, але потім прийняла вибір чоловіка. 

Підтримка виявляється насамперед в молитві. Особливо, коли знаємо, що він їде десь на завдання, або містечко, де він перебуває, під обстрілом – тоді найбільші переживання. Це молитва, потім це звісно дзвінки, ми постійно підтримуємо звʼязок. Я завжди прошу: “Якщо не можеш зателефонувати, напиши декілька слів, щоб ми знали, що у вас все гаразд”, – розповідає Юлія Шпаковська.

Можливість проводити більше часу з близькими, працювати, творити та жити в мирних містах від Львова до Луганська – такими є мрії Миколи Шпаковського та його рідних.  Після перемоги чоловік разом з дружиною та сином нарешті хочуть спланувати спільну подорож та відвідини побратимів, адже 15-ти днів відпустки завжди замало.

Я насправді дуже хотів би поїхати в Карпати. Зараз немає на це часу – відпустка не така вже й велика. Хотілося б найперше в гори, пізніше – за кордон. У мене є багато друзів, у Польщі, наприклад. Вони чекають, вони б нас зустріли. Ми могли б робити разом щось добре… Також це будуть відвідини тих друзів, які зʼявилися під час війни. Вони запрошують в майбутньому. Це Львівщина, Волинь, на Буковина. Багато хлопців, з якими ми здружилися і в них теж є сімʼї, маленькі діти, які на них чекають. Було б добре продовжувати цю дружбу, – каже воїн.

Детальніше – у сюжеті:

Читайте також: Тернопільський поет і захисник отримав почесну відзнаку.

Фото Руслана Жирова та з особистого архіву Миколи Шпаковського

Відео: Руслан Жиров