Тернопільщина має куточок, де старість – не страшна

Оновлений Петриківський обласний геріатричний пансіонат часто називають місцем, де не страшно зустріти старість.

- Деточка, мы благодарим Бога, что есть такие люди, которые помогли нам с мужем, - каже Світлана Осипенко, яку у 2014 році поселили сюди з чоловіком після того, як переселенці змушені були покинути Донецьк. - Все оставили, двухкомнатную квартиру,  уехали оттуда. Ведь там война. А здесь приютили нас, создали нормальные условия. Прекрасная комната, посмотрите. Хорошо кормят, персонал отзывчивый, природа вокруг, город чудесный, часто туда езжу, возле озера люблю походить. А вот Юре моему труднувато, он после инсульта. Но ничего, здесь ходим на процедуры, врачи хорошие, всех благодарим…

- У нас 17 чоловік мешкає із числа переселенців. А всього у пансіонаті перебуває нині 175 підопічних, - розповідає Степан Глушок, директор обласного геріатричного пансіонату у Петрикові.

- А приміщення розраховане на 185 місць. А взагалі, за час діяльності нашого закладу, тут знайшло притулок понад 2700 мешканців. Пансіонат будували без шатрового даху. Тому постійно все затікало. Виготовили технічну документацію. Вартість оцінили у 1,5 млн. грн. Спочатку виділили  200 тис. грн., то зробили частину в одноповерховому корпусі, а вже пізніше доробили решту запланованого. До речі, фірма, яка перекривала дах, виконала більший обсяг робіт, але за менший кошторис, як було заплановано.

Голова облдержадміністрації, який напередодні приїхав оглянути оновлені, добротно перекриті приміщення пансіонату, видно з усього, задоволений обсягом виконаних робіт.

- Це найпотужніший геріатричний пансіонат в нашій області. У стратегії розвитку Тернопільщини передбачена реконструкція цілої низки соціальних закладів на території краю. На заміну даху ми спрямували кошти з Фонду регіонального розвитку.Сто шістдесят тисяч гривень виділили з обласного бюджету. Маємо ще геріатричний будинок у Великих Дедеркалах, теж намагаємось створити для тих, хто там перебуває, хороші умови проживання.

Як розповів керівник установи - Степан Глушко,  невдовзі передбачається облаштувати мансардний поверх, у який планують перевести адміністративний корпус і, таким чином,  з’являться нові кімнати для потенційних мешканців пансіонату.

За словами директора, заклад забезпечує своїх підопічних чотирьохразовим харчуванням, одягом, взуттям, м’яким інвентарем. Діє автономне опалення, є своя питна вода з артезіанської свердловини, власна пекарня, пральня, харчоблок. Функціонує і підсобне господарство. На 4-х гектарах вирощується продукція для тих, хто тут мешкає. На початку 2000-х років було закладено фруктовий сад. Мешканці пансіонату за бажанням можуть працювати в саду, на полі, у свинарнику. Крім цього, працює бібліотека та відділення краєзнавчого музею з Тернопільського педагогічного університету, а студенти та члени різних благодійних організацій допомагають проводити святкування та різноманітні церемонії. Щотижня мешканці пансіонату мають змогу зустрічатися із священиком. У 1993 році тут розгорнуто реабілітаційне відділення. Працює фізіотерапевтичний кабінет та кабінет лікувальної фізкультури. Проведено поточний ремонт житлового корпусу. Задля економного використання енергоресурсів пансіонат частково переведено на опалення з використанням альтернативних видів палива. Соціальний заклад співпрацює з благодійними організаціями „Белафельд”, Українсько-Канадським філіалом соціальних послуг в Манітоба, Канада, «Україна для Христа», «Благодійність» у с. Ілавче, асоціацією «Ванде Україна».

Орест Сарматський

Фото автора