Тернопільська бібліотека кличе у етномандрівки (фото)

Здійснити віртуальні екскурсії етнографічними куточками Тернопільщини можна, відвідавши бібліотеку №4 для дорослих, що в обласному центрі. Така етноподорож відбулася сьогодні, 30 вересня, у Всесвітній день бібліотек.  

На сьогоднішню етноекскурсію прийшли учні 10-го училища та школярі із 15-ої школи.

- Ми розповіли дітям про елементи українського строю, характерного для нашої області. У цьому допомагає етнографічна карта Тернопільщини, - розповіла директор бібліотеки Світлана Козелко. - Наша область настілки етнографічно розмаїта, як, напевно, жодна інша. Так вже склалося історично, що у нас сформувалися чотири географічно-етнографічні регіони - Волинь, Поділля, Опілля і район Придністер’я. Кожен із них має самобутню культуру, традиції, що відбиваються у будівництві житла, веденні господарства, навіть мові.

- За яким принципом створювалась етнографічна карта?

- Ми взяли за основу вишивку як культурний символ коду кожної етнічної групи, що проживає в окремих районах Тернопільщини. Довго шукали в музеях, консультувалися з етнографами, мистецтвознавцям, істориками, краєзнавцями, щоб вибрати для кожного району суто свій символ – вишиванку. Ось так поступово і створювалася ця карта. 

- Мабуть, це не просто карта, а своєрідний етнографічний путівник Тернопіллям?

- Так, ви правильно підмітили. Ця карта - як орієнтир в етноподорожах, які ми регулярно проводимо. Бо бібліотекар-екскурсовод, відштовхуючись від цієї великої мапи, що зустрічає кожного, хто заходить у бібліотеку, розпочинає свою розповідь-мандрівку до етнокультурних витоків і творчих народних набутків  нашого краю.

- Тобто на контурі кожного району є свій «вишиваний бренд»?            

- Дійсно, на мапі представлено кожен район із тими елементами народного ужиткового одягу, які характерні саме для цього куточку. Показуючи карту, ми проводимо для відвідувачів віртуальну екскурсію кожним районом.

Розповідаємо про народних умільців, вишивальниць, майстрів лозоплетіння, килимарства, гончарства, ковальства, різьби по дереву… Показуємо «мандрівникам» найбільш характерні мистецькі зразки, фотографії, експонати, старожитності, які зібрали. 

Світлана Козелко

- А звідки речі? Музеї дають у тимчасове користування?

- Ні, їх нам давали жителі області, дізнавшись про ідею створення у бібліотеці етнокарти. Наприклад, родина Миколи Бишка із села Печірна Лановецького району презентувала нам чоловічу вишиту сорочку, Марія Євгеньєва із Заліщиків - жіноче народне вбрання. Таких людей багато.

- А чому ви взялися саме за таку тему – етнографію?

- Перш за все, у нашій бібліотеці вже третій рік діє етноцентр, який ставить перед собою завдання поглибленого вивчення народних звичаїв і традицій. Коли проводимо етномандрівку, то, по суті, спонукаємо наших відвідувачів глибше зрозуміти історію, культуру галичан, подолян, волинян. Демонструючи наші колекції, маючи колосальний бібліографічний матеріал, ми пропонуємо читачам у цікавій формі зрозуміти світогляд наших предків. Екскурсії мають комплексний характер. Це не просто розповіді про традиції предків, а й використання цікавих фактів, прикладів з історії, археології, географії, природознавства, демографії, фольклористики.

Фрагменти етнографічної колекції

- Бібліотека, іншими словами, змінює традиційне уявлення про книгозбірню як місце, де людина просто бере книгу для прочитання…

- Так, створивши етноцентр, ми розширили функції звичайної бібліотеки. Регулярно проводимо виставки, диспути, літературно-мистецькі вечори, майстер-класи, зустрічі з цікавими людьми. У нас створився свій осередок вишивальниць, митців, які пропонують свої твори для експозицій. Маємо власну колекцію вишиваних рушників, сорочок, збірку старовинних гончарних виробів, 15 автентичних вишитих сорочок з різних куточків Тернопільщини. Люди приходять, дивляться, фотографують їх, часом просять одягнутися, щоб зробити світлину. Крім цього, у нас постійно діють виставки народних умільців. Є куточок, де відтворено інтер’єр селянської хати XIX століття з усіма її побутовими атрибутами.

Зараз у бібліотеці свої картини презентує мисткиня Надія Кармазин. А поруч - багатюща колекція народного одягу вишивальниці у третьому поколінні, викладача художнього ткацтва Теребовлянського вищого училища культури Надії Семців. Можна тут побачити й експозицію світлин фотографа Михайла Урбанського про український народний одяг і вишивку.

… От як буває: ззовні – табличка, що у приміщенні розташована бібліотека, а всередині – цілий міні-музей із небайдужими працівниками, які перетворили книгозбірню у самобутній етнографічний центр, духовний осередок і живе джерело українського духу, любові до рідного краю.                                                                

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора