Тернопільський історик: Україна має останній шанс остаточно порвати з Московією

Україна і світ реагує на останні події, що стосуються заяв Путіна про визнання «незалежності» квазіреспублік бойовиків «ЛНР» та «ДНР» та його геополітичних претензій.

З цього приводу журналіст Терену поспілкувався з доктором політичних наук, директором Центру інформаційної аналітики, професором Західноукраїнського Національного університету, добровольцем російсько-української війни, членом Експертної ради при Міністерстві у справах ветеранів України Миколою Лазаровичем.

- Ніч з понеділка на вівторок для багатьох була схожою. Вам теж не спалося? І що подумалось, коли прокинулися?

- Правду кажете… Це вірно, не спалося. Чекав виступу Президента України, а потім усе вкотре обдумував, аналізував, а там вже і ранок… Скажу одне - тривожні новини щодо неприхованого нападу на нас московітів, які тривалий час «накривали» Україну та, певною мірою, й світ, на жаль матеріалізувалися. Вороги  зрозуміли, що тепер їх останній шанс заграбастати нашу Батьківщину.

- І чинять це відкрито…

-Так, на відміну від попередніх восьми років гібридної війни, зараз вони роблять це демонстративно.

- Ви – історик. З огляду на це, розвиток сьогоднішніх подій має якусь історичну логіку?

- Варто зрозуміти і завжди пам’ятати, що Московія – споконвічний ворог, котрий завдав Україні впродовж століть багатомільйонних жертв. Заперечуючи права українського народу на власну ідентичність, власну державу, власну церкву, вона готова і тепер нас знищити, якщо ми не погодимося на роль її жертви.

- Є й виконавці…

- Так. Виконавців для цього готують тривалий час. Зокрема, Міноборони ворога ввело путінський фейк про «про єдність росіян і українців» до переліку обов’язкових для вивчення особовим складом Збройних сил Московії тем військово-політичної підготовки. Отже, давнє правило командирів «роби як я» московіти трансформували в «бреши як я».

- Узагалі це все не нагадує Вас зразки «геббельсівської» пропаганди?   

- Власне, така поведінка - не що інше як вияв нацизму.

- А чим різняться фашистський та російсько-путінський варіанти нацизму?

- Як на мене, двома основними аспектами. По-перше, на відміну від московітського, німецький нацизм охоплював значну частку расизму. Одні лише вимірювання людських черепів чого варті. По-друге, німецький нацизм був менш демагогічний – німці робили те, що проголошували. Тому ілюзій щодо їхніх каральних дій не було ні в кого.

- А російські адепти «руського міра»?

- А вони, російські ж нацисти, своє віроломство та зневагу до інших народів і їхніх держав повсякчас вуалюють словесами про «дружбу», «братерство», «добросусідство» та відвертою брехнею.

- Що ж нам робити?

- Нам немає куди відступати… Не ми прийшли на чужу землю, а до нас приперлася московітська вояччина. Саме вона вкрала наш Крим, а після того, як їй не вдалося перетворити ОРДЛО на джойстик для управління Україною, і частину Донбасу...

- Спостерігається якась хвороблива бравада з боку агресора…

- Розумієте, як для для московитів зараз останній шанс закабалити Україну, так і для нас, мабуть, останній шанс остаточно порвати з Московією і ввійти до кола цивілізованих держав.

- Це, мабуть, варто усвідомити кожному, де б він не жив.

- Усвідомити і захищати кожен клаптик нашої землі – від села Рання Зоря на Луганщині і до міста Чоп на Закарпатті, від села Грем’яч на Чернігівщині до мису Сарич у Криму. Переконаний, що ми переможемо, бо захищаємо своє. Вони – злодії, бо хочуть чужого.

Тому наша відповідь їм – смерть окупантам!

Наш обов’язок – захистити свою країну. Бо ніхто інший цього за нас не зробить.

- Розраховувати тільки на себе?

- Не тільки. Ми розраховуємо на допомогу демократичного світу, котрий, сподіваюсь, усвідомлює, що допомагаючи нам, він рятує себе. Окрім того, світ мав би пам’ятати, що 28 років тому, 5 грудня 1994 р., лідери України, США, Великобританії та Московії підписали Будапештський меморандум. За його умовами, зокрема, наші співпідписанти зобов’язалися поважати територіальну цілісність України в обмін на її відмову від ядерної зброї.

- Варто, мабуть було прятати давню, перевірену часом тезу «не вір Москві».

- На превеликий жаль, слова німецького державного і політичного діяча Отто фон Бісмарка про те, що угоди з Московією не варті й паперу, на якому написані, не стали для нас застереженням. Президенти України Кравчук і Кучма тоді більше переймалися отриманням грошової компенсації за зброю, ніж проблемою забезпечення державного суверенітету й територіальної цілісності України. Як наслідок, маємо те, чого не маємо…

- Як же діяти зараз українській владі?

- Головне завдання теперішньої влади України полягає в тому, щоб відновити конструктивні відносини зі всіма українськими патріотичними силами та розпочати предметні консультації з нашими закордонними партнерами.

- А які першочергові конкретні кроки, на вашу думку, слід зробити негайно?

- Передусім, вважаю, що Україна має розірвати дипломатичні відносини з Московією, запровадити на окремих українських теренах воєнний стану, констатувати припинення чинності Мінських угод через дії ворога. А ще – ввести візовий режим з Московією, заборонити функціонування московітського рубля в грошовому обігу на території України.

- Кажете про воєнний стан, а як щодо проросійських партій, громадських організацій, фондів?

- Саме зараз настав час заборонити функціонування в Україні промосковітських політичних партій та їхніх депутатських фракцій  у представницьких органах усіх рівнів, ввести в дію закон щодо перейменування УПЦ МП на Російську православну церкву в Україні (РПЦвУ), очистити від московітської аґентури владні кабінети.

- До Вашого голосу, думки завжди прислухаються не тільки мешканці Тернопільщини. Ви – знана особистість всеукраїнського масштабу. Щоб би сказали нам усім у такі тривожні дні?

- Пам’ятаймо, що саме ми сьогодні зобов’язані покласти край нашим історичним поразкам і нарешті вирватися з лабет споконвічного ворога – Московії. Іншого шансу в нас може не бути. Наше майбутнє – у наших руках.

- А як Ви особисто діятиме у цей час?

- Що ж до мого особистого протоколу дій, то до захисту Батьківщини готовий за першим покликом. Сподіваюся, на цей раз мене візьмуть на війну вже за першим разом, а не за п’ятим, як у це було у 2015 році.

- Слава Нації!

- Смерть ворогам!

Довідково. Микола Лазарович, український історик, політолог, громадський діяч, доктор політичних наук, професор Західноукраїнського Національного університету, заслужений працівник освіти України, доброволець російсько-української війни, учасник бойових дій, член Експертної ради при Міністерстві у справах ветеранів. Він - автор низки книг та понад 570 наукових і навчально-методичних праць, монографій, видань підручників і навчальних посібників з економічної історії, історії України та політичного менеджменту. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнака головнокомандувача Збройних сил України «Учасник АТО».

Фото з домашнього архіву Миколи Лазаровича