Тернопільський митець пише ікони для волинського храму
Мала Іловиця розташована на містичному перехресті Тернопільщини, Волині, Рівненщини. Тут знаходиться церква, щойно збудована за заповітом преподобного Амфілохія Почаївського (в миру Яків Головатюк), святі мощі якого покояться у Лаврі.
Вже декілька років відомий тернопільський художник Богдан Ткачик, який сьогодні є іменинником, має велику честь писати для неї ікони. Всього має бути 70 образів (включно з іконостасом).
Дізнавшись про те, що художник створив єдину у світі ікону із зображенням Тараса Шевченка, я поїхала до Малої Іловиці.
… Двері відчинені навстіж і довкола – ані душі. Тихо так, просторо і велично. Залишаю взуття за порогом і босоніж простую у храм. Тут пахне тишею і деревом, а ще – медом. Я чую його скрізь, ним просякнуте повітря. Праворуч - великі за розміром, ще «свіжі» й не «одягнуті» в рами ікони святих праведників Мефодія, Амфілохія, Іова, Феодора… Автор шедеврів - художник від Бога Богдан Ткачик. Подумки дивуюсь, як він скрізь встигає, адже працює ще й в редакційній раді мистецького часопису «Літературний Тернопіль».
Його руками малює Господь
Одного разу мені пощастило бачити, як творив пан Богдан. Працював над декількома християнськими сюжетами: «Благовіщення», «Вознесіння», «Воскресіння», «Хрещення в річці Йордан».
Побачене не просто вражає. Адже, зазвичай, святі зображення ми бачимо на віддалі: або над вівтарем, або ж високо на стелі під центральним куполом… А тут – зовсім близько, на відстані серця…
На перший погляд може здатися, що образи вже завершені. Але це не так. Пан Богдан звертає мою увагу на кольори, ділиться секретами:
– Я коли розводжу якийсь колір, то «йду» одночасно всіма полотнами. Тоді кожна ікона ніби збагачується іншою. Це надзвичайно важливо. Може здатися, що вони різні, але насправді це не так, бо у своїй суті їх об’єднує цілісність. Всіх ікон 70, я тримаю їх всі у голові.
– Зазвичай, художник на картині має уявний центр, від якого відштовхується під час малювання. А де, на вашу думку, знаходиться центр ікони для іконописця? Звідкіля починається точка відліку? – запитую у майстра пензля.
Пан Богдан кладе руку на серце і не замислюючись відповідає:
– У думці… Рано прокидаюсь, молюся, дякую Всевишньому за ніч, за прийдешній ранок, прошу благословення. Бачте, маю свою церкву, – жартує художник і щасливо при цьому усміхається. – Віддаю себе в руки Господа і тоді Він малює моїми руками. Дуже важливо відчути Божественне начало, Божественний Дух того, що відтворюєш пензлем…
На іконі – Тарас Шевченко і Небесна Сотня
«Ось тут ще не вистачає золотистого кольору, – показує на одну з ікон. – Золотистий має бути скрізь, він дуже важливий в іконописі. Він як бджолиний мед, благородний і несе з собою зцілення. Поєднання на іконі зеленого і фіолетового – це поєднання одночасно і земного і духовного начал».
У церкві Святого Амфілохія в Малій Іловиці над вхідними дверима - ікона Матері Божої Святої Покрови. Придивившись уважніше, можна помітити… постать Тараса Шевченка. Ось як прокоментував свій духовний порив художник:
– Тарас Шевченко для мене - як святий великомученик. Я давно виношував цю ідею. Переживав, не знав, якою буде реакція священиків. Але вони мене підтримали.
Уважно розглядаю незвичний образ: на Дніпровській кручі стоїть босоніж Великий Поет, на голові в нього калиновий вінок, внизу, на узбережжі, українські хатки, місяць уповні віддзеркалюється у нічному водному плесі, Тарас рукою показує вниз - на землю так, ніби підкреслює її особливу святість. Вгорі – Божа Матір із святим Покровом. Коли художник малював вінок, якраз стались сумні події на Майдані. Через те в пам'ять про Небесну Сотню у калинові кетяги домалював свічечки, зобразив їх на тлі неба…
Багато цікавого розповів мені того дня Богдан Іванович: мудрого, повчального і пізнавального. Все неможливо вмістити в одну статтю.
До слова: зараз Богдан Ткачик знаходиться у знаменитому селі Воловиці Фастівського району (рідне село кобзаря Миколи Литвина), що під Києвом. У цьому селі ніколи не було церкви. Микола Литвин збудував. Ви вже, мабуть, здогадалися: художник Богдан Ткачик… пише ікони вже й там.
«Терен» щиро вітає митця з днем народження!
Валентина СЕМЕНЯК.
Фото автора.