Тернополянка Людмила Юрчак виготовляє унікальні писанки

Коли приходить весна пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і ми святкуємо Великодні свята. Традиція обдаровувати один одного писанками виникла в Україні давно. Нещодавно в арт-барі «Коза» були представлені незвичайні писанки, які одразу зачаровують погляд, які хочеться придбати і подарувати близькій людині. «Терен» поспілкувався з авторкою унікальних писанок Людмилою Юрчак.

- В арт-барі «Коза» представлені незвичайні виконані Вами писанки, як виникла ідея нетрадиційного розпису?

- Всі писанки – незвичайні. І кожна традиційна писанка – незвичайна, особлива. Писанка не пишеться знічев’я, яйце – символ життя, і оздоблюючи його, людина так чи інакше передає свої почуття. Писанкарство завжди було дуже популярним, і зараз багато уваги приділяється відтворенню давніх звичаїв. Але наше сьогодення теж варте традицій.  На Великдень зазвичай бувають гості, і хотілось поділитися радістю, передати через писанку красу і самобутність Тернополя.

- Скільки часу йде на виготовлення однієї писанки?

- Все життя! На кожну писанку – все життя! Адже в писанку вкладається не лише декілька годин часу і шарів фарби. Оздоблення – це і досвід, роздуми, спогади, успіхи, сумніви, мрії. Мої перші писанки в 70-ті роки були акварельними. Тоді вони мені здавалися блідими, а тепер я бачу їх напрочуд ніжними. І в цьогорічних писанках я використовувала як елементи своїх дитячих малюнків, так і нещодавні спостереження.

- Які матеріали Ви використовуєте для виготовлення такої краси?

- Всі, що є під руками! Ми вдома робили крапанки, дряпанки. Дуже колись мріяла мати писчик для воску, він був рідкістю, але доненька Марічка таки знайшла і мені його подарувала. Техніці, коли до яєчка перед фарбуванням тонкою тканиною прив’язується рослинка, щоб потім залишилися білі листочки, мене навчили студенти з Чорногорії. Пробувала крашанки робити з природних барвників – вони переважно мають стриману кольорову барву. Разом використовували також мереживо, стрічки, фарби і лаки, залюбки поєднували різні матеріали. Цьогоріч, коли побут стає все скрутнішим, а новини і далі невтішні, мені дуже хотілося надати писанкам насичених, життєрадісних, яскравих кольорів. Обрала акрилові фарби. Важлива також структура самої деревини, мені вона дуже подобається, тому одну писанку навіть не зафарбовувала повністю, а лише нанесла на природну текстуру дерева природний же малюнок – квітучі гілочки.  Давно не малювала пензликом, тому хвилювалася надзвичайно, і мені дуже приємно і важливо, що багато схвальних відгуків.

- Скільки часу може зберігатись писанка?

- Термін зберігання залежить від матеріалу та умов зберігання, особливостей поводження з писанкою, адже писанки роблять і на повному яєчку, і на порожній шкарлупці, бувають писанки металеві, скляні, фарфорові, з пап’є-маше… Цього року я використовувала основу з дерева, бо прагнула створити живі писанки, які можна відправити поштою другу, покласти в долоні коханій людині, дати дітям, щоб гралися. Пригадуєте, як в Шевченка – «На Великдень на соломі против сонця діти грались собі крашанками..»?   От я хочу, щоб писанками гралися! Щоб гралися і діти, і дорослі. Дерев’яне яєчко не обов’язково тримати в  серванті, а можна сміливо класти в кишеню чи в рюкзак. А якщо з часом воно і пошкрябається, то можна підреставрувати, або ж це стане стимулом написати  нову писанку – свою, унікальну.

- Чи збираєтесь на наступний рік продовжувати робити писанки, можливо вже є якісь ідеї?

- Так, ідей багато.  Хочу зробити декілька серій тематичних писанок, які б були безпосередньо пов’язані з нашим краєм, мали весняні барви, сонячний настрій. Зокрема - квіти нашої землі, птахи, дерева - вони якнайкраще пасують ідеї Великодня. На жаль, не всі можуть відрізнити медунку від анемони, хоч бачили ці квіти багато разів, і мало хто бачив яскравого синьо-жовтого птаха рибалочку (зимородок), та й звичайну плиску не впізнають.

Буде і міська, тернопільська серія, бо Тернопіль – це моя мала батьківщина і моя велика любов.

А ще обов’язково напишу писанки, які б відповідали людським чеснотам! Насамперед тим, які я зустрічала в тернополянах. Мені щастить на людей, і в такий спосіб я хочу примножити в світі їх кращі риси. «Чесноти» - це серія, яку я хочу малювати довго-довго, але не тому, що вона складна, а тому, що їх має бути багато.   

- Як особисто Ви святкуєте Великдень, що означає для Вас це свято?

- Радісно. І хоч у великодню п’ятницю 13 років тому померла моя мама, Великдень для мене дуже радісне свято. Мама любила життя, а Великдень – торжество життя над смертю, торжество духа, торжество квітучої землі, у цей день не можна не радіти.

Одного разу, коли  ми були на кладовищі у Підгородньому, мені стало так гірко і сумно під час відправи... Але раптово хмари розійшлися, сонце засяяло, загорілися золотом хрести сільської церкви вдалині, а тоді не знати звідки  з’явилися лелеки! Їх було багато, годі й злічити, і вони кружляли просто над нами, опускаючись все нижче. Неймовірне видовище! Безумовно, це був знак, добрий знак. Відтоді Великдень для мене – найбільше втілення радості.

- Чи є у Вашій сім’ї традиції святкування цього свята?

- Передчуття Великодня з’являється задовго до свята – як тільки збільшується світловий день. Готуємось натхненно і дружно. Завжди – в гарному настрою. В нашій родині сплелися традиції сходу і заходу, півночі й півдня. Є сімейні давні перекази, і усталені звичаї, і навіть  великодні секрети нашого подружжя. Але пріоритетним завжди є Свято, що має бути святом для кожного. В нас вдома всі малюють, готуємо писанки в подарунок. Я завжди печу багато різних пасок, бо пасками прийнято ділитися. За можливості із задоволенням вибираємося на природу.     

- Що Ви побажаєте для тернополян?

- Бажаю, щоб кошики були важкі, а на душі було легко! І щоб Великдень нагадував про велич життя кожного майбутнього дня. Щастя кожній родині і миру Україні.

Богдан БОДЕНЧУК

Фото з архіву Людмили Юрчак