Втілення мрії на короткий термін
— Нині розпис тіла хною став модним трендом, — розповідає Тамара Бігуняк, — а чотири роки тому, коли я почала вивчати це мистецтво, мехенді у Тернополі не займався ніхто — довелося бути “першопрохідцем”. Замовляла спеціальну хну для малювання з Індії, вчилася, спершу навіть на собі, тож можу тепер сміливо заявляти, що все спробувала на власній шкірі… (сміється, — авт.)
Малювала я завжди, відколи себе пам’ятаю… А коли хочеться творити, матеріал вторинний — адже митець продукує ідеї, а не картини… Мені цікаві були різні втілення мистецтва. Малювала по багатьох поверхнях — дереві, склі, полотні, металі, а тепер взялася за людей… (сміється, — авт.).
Що таке мехенді, що ж за цікавим незнайомим словом? Я напівжартома-напівсерйозно називаю його втіленням мрії на короткий термін. Адже розпис хною — це щось середнє між татуюванням і боді-артом. Тату — вічне. Боді-арт — лише на один вечір. А малюнки хною — абсолютно нешкідливі, а також, на відміну від татуювання, зовсім безболісні, тримаються до двох тижнів. Буває, мехенді ще називають біо-тату. Сподобався узор — можна знову намалювати, а можна зробити і щось нове.
У чому головна складність мехенді? Робота дуже тонка, філігранна, працювати над малюнком на тілі треба вкрай обережно. Коли той, хто слугує за “полотно”, порухається і візерунок “змажеться”, видалити його відразу після нанесення буде неможливо, тож у таких випадках доводиться імпровізувати…
Одягнутись… у візерунок!
Спочатку більшість клієнтів робили мехенді для цікавості або коли боялися набити справжнє тату. Бували й такі, хто хотів “приміряти” татуювання — намалювати його спершу хною. Пригадую, як один чоловік упродовж майже року приходив що два тижні до мене малювати один і той же малюнок — хотів подивитися, чи він на ньому “приживеться”. Як виявилося, не прижився, бо згодом зробив зовсім інше постійне тату. Узагалі ж чоловіки серед відвідувачів — не така вже й рідкість, хоча з-поміж любителів мехенді пальма першості, звісно ж, за дівчатами. Часто буває так, що кавалер просто супроводжує дівчину на розпис хною, а в результаті і сам виходить з малюнком… Для жінок розпис — свого роду прикраса. Її “вдягаєш” на два тижні, потім вона сходить.
Цікаво мати справу з дітками. Коли вони бачать розпис, то в їхніх очах стільки радості! А одного разу до мене прийшла бабуся з онуком. І — обоє зробили собі мехенді! Жіночка була така задоволена, як на мене, навіть помолодшала. Дуже приємно, коли підходять старші люди, які знають, що це таке, і хочуть собі малюнок. Буває, що біо-тату роблять, аби приховати шрам чи родимі плями. Оригінальний розпис замовляють собі і наречені — аби додати “родзинки” весільному наряду. Ціна ж модної забаганки залежить від розміру малюнка, його складності, техніки нанесення та затраченого часу, проте все одно дуже демократична: від 70 гривень і до… та майже до безконечності, адже за суперскладні і великі узори “намалюється” і кілька тисяч.
Найчастіше клієнти розмальовують руки, дуже гарний вигляд мають малюнки на спині, плечах, передпліччі, зоні декольте… Найекзотичніша “поверхня” для малювання — голова.
Нечасто просять намалювати щось символічне. Здебільшого це розписи просто декоративні, що не несуть зашифрованої інформації. Малюю все, окрім тих речей, які мають у собі негатив… І взагалі, коли людина обирає собі малюнок “як у подружки” чи перший-ліпший з інтернету, прошу перед тим добре подумати…