Тернополянин розповів, як за 200 євро відвідав 7 країн (частина 1)
Румунія , Болгарія, Греція, Македонія, Сербія, Угорщина та Польща, - цих сім країн відвідав тернополянин за 200 євро. За цей час йому зупинилося 12 авто. Загалом він подолав 3800 км, із них: 1300 км автостопом та 300 км пішки.
Микола Артем відвідав 7 країн, 7 столиць і Олімп. На це все він витратив 200 євро, у які входять: віза, харчування, сувеніри і квитки на громадський транспорт, коли не виходило стопити. «ТЕРЕНу» вдалося поспілкуватися із хлопцем.
- Чи вперше ти їхав автостопом?
- Так, я вперше спробував подорожувати автостопом, перше авто зупинилось в Болгарії, через 10 хв. Спочатку я запланував на поїздку 500 €, оскільки не думав стопили. Першою причиною, чому я не їхав із України стопом, бо мама не дозволила, мусив купляти квиток до Бухаресту. Коли приїхали в Бухарест, то шукав бюджетну версію, як добратись до Афін.
- Так, чому ж вирішив подорожувати автостопом?
- Ідея застопити виникла на кордоні, нам жаль було тратити гроші. Взяли картон, написали: Софія (столиця Болгарії) та Кулата (КПП Болгарія-Греція). Через 10 хв нам зупинився болгар. І так стопом добрались до Афін. На кордоні із Грецією застопили рейсовий автобус Київ-Афіни. Водій коли дізнався, що ми із України був радий нам допомогти.
- Розкажи, як розпочалася ваша подорож?
- Почали ми свою подорож із Чернівців. Пригоди почались в перший же день. Ми забули ложку-вилку, кружки та посуд для приготування їжі. Оскільки мали 4 години до автобусу, пішли і докупили все необхідне. Я почував себе дуже щасливим, коли сів у автобус. Водій запитав, чи ми перевозимо цигарки, я відповів, що «ні». Коли ми доїжджали до кордону, я почав переживати за свою візу, (водій нам дав по 2 пачки цигарок), коли ми проходили паспортний контроль вже у Румунії, то прикордонник запитав: «Артем?» я такий схвильований відповів: «Так» (відразу згадав, що маю сигарети) і він питає: «Що то таке «АРТЕМ?», я відповів, що це моє прізвище, він здивовано поставив мені штамп і відпустив. «Ура я їду далі» - подумав я. Виїхавши на трасу я відчув її - хорошу дорогу. У місті Серет вийшло багато людей, у маршрутці буквально залишились ми двоє та ще 5-6 осіб,скоріш за все вийшли ті, хто перевозив цигарки до Румунії. Їхали спокійно, пейзажі дивували, ми пересіли на задній ряд де змогли лягти. Коли водій зупинився всі вийшли, ну і ми теж. Всі пішли до кафе і ми зайшли. Побачивши ціни ми ковтнули слюну, вийшли, витягнули батон і паштет та з’їли це. Цікавий випадок трапився в туалеті. Ми зайшли і дівчинка каже, що не може відчинити двері (світло в кабінці було вимкнуте і ми подумали, що там нікого нема) вряди гори ми відкрили ті двері, а там сиділа жіночка, перепросивши ми їх зачинили і вийшли. Сівши в автобус ми поїхали. Прокинулись вже в Бухаресті біля аеропорту, звідти заїхали на А/С де нам сказали, що це міжнародна. Ми переклали речі та перепитали чи це міжнародна, нам сказали, що це не вона і вказали де та, що нам потрібна. О 5 ранку ми почали рух по Бухаресту. Пройшли 6 км через центр міста прийшли спочатку на З/Д. Побачили ціни на потяги і пішли. Здивувався від туалету в парку де грає музика, автоматично відкриваються двері, за тобою працює змив і після тебе дезинфекція. Почали питати в людей, як пройти на міжнародну А/С і нам кажуть: «Це та, з якої ви прийшли». Ми по дорозі вирішили зайти до Парламенту. Питали багато людей по дорозі, хоч я орієнтувався по карті, Назар розвивав свою румунську. Ми дійшли до Парламенту, де побачила чоловіка в кепці з надписом «Україна» і побігли до нього. А виявилося мужчина з Філіпін, народився в США і подорожує світом, кепка йому просто дуже сподобалась. Там я побачив автобус, який приїхав з Греції і вирішив спитати, чи не візьмуть і нас. Водій із натягом сказав «Ні». Зробивши декілька фото ми рушили на А/С. Пройшовши алею фонтанів, знову пообідали паштетом і батоном. Коли їли, повз пройшов хлопець під 2 метра у висоту і так само в ширину, подивився на нас, на речі і пройшов. Потім повернувся, показав на нас пальцем і запитав: «Вер ю фром?». Ми відповіли «Україна», на що він відповів «ОК». Але мені було цікаво «Якого біса» і тут такий аргумент від нього: «Я думав, ви угорці», я спитав: «Що не так з угорцями?» і він відповів «Ну його ту Угорщину». І тут я зрадів, що не угорець. Після цього ми прийшли назад до А/С і дізналися, що міжнародна біля парламенту (8 км). Перший день, а 20 км вже за плечима. Коли йшли, я помітив, що місто поділено на сектори і кожен із них відрізняється благоустроєм (зазвичай номер сектору був вказаний на лавочках). Ми прийшли на А/С і розчарувалися: рейсів до Афін немає і тут побачили автобус на Софію, підійшли до водія і запитали: «Скільки до кордону?» він відповів «по 30 лей» а ми сказали: «Ми студенти, подорожуємо і маємо останні гроші і це 10 лей», водій відповів «Ні, ні по 30 лей». Ми спочатку пішли, а потім повернулися і спробували, ще раз: «В нас є 10 лей і кобваса візьміть нас, ну будь ласка». І водій таки погодився взяв. Ми заскочили в автобус і вирушили до кордону. Познайомились із французами (які розповіли про ситуацію у Франції), з болгаром, який їхав від дівчини із Москви.
Продовження історії про цю подорож читайте уже завтра на ТЕРЕНі.
Фото із власного архіву Миколи Артема