Цьогоріч тернопільська письменниця Надія Сеньовська презентувала три книжки. А це, погодьтеся, для молодого літератора дуже навіть багато. «Поради роз(за)губленим» — смішні історії з порадами тим, хто розгубився чи загубився в житті чи стосунках, «Флософія: від дітей до дорослих» — вислови доньки авторки — Радислави, «Оптимістичні подорожі довоєнною Україною» — збірка замальовок з мандрів.
Поговорила з Надією Сеньовською про оптимізм, особливості кулінарії її рідної Боднарівки та творчість.
18c068f2-e5cd-4e90-8617-0e10cf4294b6
38df71a9-41c7-4ca2-8fba-87645a0b46f9
680fadf0-d431-4f64-8170-7ef0bca0b529
Фантазія та здоровий глузд — Як сталося, що цьогоріч презентували аж три книжки?
— Дві написала давніше, до того, як чоловіка забрали на війну. Коли він був на фронті, а потім у госпіталі мені було не до книжок. Згодом він сам нагадав, що я збиралася випустити книжки. Так і сталося.
— Новинки різні жанрово та стилістично. Що об'єднує їх?
— Завжди кажу, що мої книжки – це я, мій тип мислення, моє бачення світу. За спеціальністю педагог. Тож, можу радити читачам із гумором так, щоби вони посміялася, відволіклися, а потім бралися за конструктивне рішення проблем. Спільне у всіх книжках те, що перш за все, вони призначені для підняття настрою. Я не люблю твори, після прочитання яких стає важко, темно, безпросвітно на душі. Тому й не люблю сучасну шкільну програму літератури — великі письменники постають стражденними за Україну та нещасними — це такий депресняк, що нереально витримати. Але ж у нас є прекрасні, веселі, цікаві, динамічні тексти.
— Отже, вашим читачам можуть підняти настрій ваші книжки. А що піднімає настрій вам?
— Давно, ще коли ходила до школи, мені наснився Вирій та озеро живої води. І напевне, цей світлий сон мені допомагає. Також мені стають у нагоді моя фантазія та здоровий глузд. Своїй дочці ми з чоловіком пояснюємо: є два варіанти — сидіти та плакатися, але тоді не буде сили ні на що інше, бо ниття забирає дуже багато енергії, або — відплакати та діяти.
Родинне Поділля— Серед інших місць, описаних у «Оптимістичних подорожах...», є родинне село. Чим воно дороге вам?
- Мабуть, всі любимо край, де виросли, а особливо ті, котрі народилися в селі та мають велику родину. Майже все дитинство я провела у Боднарівці — невеликому селі над Збручем, недалеко від місця, де знайшли Збруцького ідола. Не раз ловила себе на думці, що у цих полях та лісах хочеться молитися, мабуть, якась енергетика залишилася. І я люблю своє село і людей, хоча вони різні, так само, як і скрізь. Але це моє, рідне, і вважаю, його треба популяризувати. Наприклад, Карпати вже розкручені, саморепрезентація у їхніх жителів уже розвинена. А ось Поділля, прекрасна територія із чудовою природою та давніми пам’ятками, ще залишається на маргінесах. Його не рекламують. Про цей край треба говорити. Це золота жила. Ми вже пишемо із Радусею книжку «Смачна Боднарівка» - трішки про фольклор, трішки про рецепти рідного села, трішки про історію. Якщо все вдасться, книжка вийде восени.
— А як пишеться із донькою?
— Радусі дуже сподобалися презентації, вона сказала, що теж хоче писати про Боднарівку. Запропонувала їй фотографувати та записувати історії, рецепти. Ентузіазм у неї є – головне його спрямувати, вона горить бажанням допомагати. Ми з чоловіком вважаємо, що дівчинці важливо відчувати, що вона красива, успішна та реалізована. Навіть якщо вона буде трішки зависокої думки про себе, згодом її самооцінка стане більш адекватною, а ось, якщо у дівчинки занижена самооцінка, – це жахливо для її особистого життя. Ми хочемо, щоби наша дитина була щасливо, тому даємо їй реалізовуватися так, як вона хоче.
— Розкажіть трохи про кулінарну частину книжки.
— Деякі рецепти я знаю, готую за ними. Завжди помічала, що на кожній території є страви, специфічні для неї. Наприклад, хліб у нас печуть на дні печі, відгорнувши перегорілі дрова. У нас є особлива літня страва — «пироги з ріщом» (солоним сиром та великою кількістю зелені). Також ми часто готуємо паляниці на сухій пательні. Зрештою, є ще багато іншого. Хочу, щоби ця книжка була пов’язана з життям: у ній будуть рецепти на різні пори року, свята, у тому числі родинно-обрядові — на весілля та похорон. Крім того, планую пов’язати особливості кухні з життям людей. Ми з Радусею хочемо поділитися тим, що ми любимо та тим, що нам цікаво.
Про кохання богів— А загалом – як вибираєте теми для книжок?
— Мені подобається записувати те, що привертає увагу, – щось смішне або цікаве. Спершу нотувала це, щоби мати підписи до фотографій, — мені подобається перечитувати та згадувати. Наша сім’я любить подорожувати, у цих мандрах записую враження від події, нотую почуті діалоги.
— Читала, що плануєте писати про слов’янську міфологію.
— Цей твір зараз доопрацьовую і, можливо, це буде цикл розповідей. Я дуже люблю фентезі та давно хотіла написати роман на основі слов’янської міфології. Його ідея з’явилася ще у школі, проте щойно нині він почав вимальовуватися.
Слов'янська міфологія не канонізована, залишилося дуже мало оригінальних міфів, власне, маємо лише їхні уривки. Тож тут письменник може почуватися дуже вільно. Мені хочеться пояснити події, описані в міфах, через призму психології стосунків. Це будуть оповіді про життя, а якщо точніше — про кохання слов'янських богів. Я мрію, щоб ожили наші рідні та неймовірно цікаві персонажі.
Анна ЗОЛОТНЮК
Фото З АРХІВУ НадіЇ СЕНЬОВСЬКОЇ