Тут стояла тернопільська фігура святої Теклі (фотофакт)

Наше місто багате на історичні місця і пам'ятки, про деякі з них нині ніхто вже й не знає. У старих путівниках по Тернополю вміщували, наприклад, фотографії фігури святої Теклі — на високій колоні, біля підніжжя чотири сходинки, огороджена металевим парканом. Такі почесті святій Теклі виявлялися тому, що вважали її патронкою Тернополя, заступницею і покровителькою усіх міщан.

Про це, зокрема, згадує польський історик Чеслав Бліхарський у книзі «Тернопіль, зупинений в кадрі пам'яті». Давно вже немає колони з постаттю святої, але ще від старих людей можна почути приказку: «Зроблю це, навіть якби довелося носити воду від Теклі» (бо поблизу був колодязь).

КОЛИ Й ЧОМУ БУЛА ВСТАНОВЛЕНА ФІГУРА? ХТО ТАКА ЦЯ СВЯТА?

У книзі «Життя святих, греко-католицькою церквою почитаємих, на кожний цень у році», яку видав Іладіон Гмитрик, професор Богочестя в гімназії у Самборі, 1891 р., описується життя св. Теклі. Ось найцікавіші місця з цього життєпису.

Вісімнадцятилітня дочка великого і славного роду з міста іконія була заручена за гарним і багатим хлопцем на ім'я Фанір. Послухавши проповіді апостолів Павла і Варнави і повіривши у Христа, вирішила своє серце віддати небесному нареченому. Мати розгнівалася на доньку, довго знущалася над нею, але материнська любов

все-таки перемогла гнів, і пробачила мати дочці. Текля пішла до апостола Павлів і запевнила його, що буде нареченою Ісуса Христа. Дізнавшись про вчинок Теклі, князь розгнівався і присудив Теклю до страти. Апостоли Павло і Варнава у печері за містом молилися за Теклю. Багаття для страти Теклі приготували, але пішов рясний дощ з градом, загасив вогонь і розігнав людей. Текля залишилася живою і пішла з Павлом проповідувати Євангеліє. В Антіохії володар Олександр хотів зробити Теклю коханкою, коли ж та відмовила, випустив на неї диких звірів. Але Бог сотворив чудо: звірі ходили біля ніг Теклі і її навіть не торкнулися. Текля ревно молилася. Князь наказав зняти одяг з Теклі, який нібито мав чари. Однак лев та ведмідь відвернули від неї голови, а левиця лягла біля неї. Побачивши це, люди повірили в Бога. Князь відпустив Теклю. Вона повернулася до Трофени, проповідувала слово Боже і багато людей до віри навернула. За допомогою Бога Текля творила багато добра, допомагала людям. Лікарі із заздрості підмовили молодиків осквернити Теклю. Вона ж втекла і опинилася перед скелею. Розступилася скеля і стала охороною її непорочності, а гробом для її тіла. Душа Теклі відійшла до Бога.

Церква почитає Теклю як першу мученицю і за ревне проповідування слова Божого. День святої відзначають щороку 7 жовтня.

АНТОНІЙ РАЙХЕНБЕРГ

Згадка про постать св. Теклі у збірнику Ч.Бліхарського пов'язана з легендарною особою отця Антона Райхенберга, якого ще пам'ятають тернополяни старшого віку. Ніхто не знав, до якої конфесії належав цей священик, котрий допомагав усім нужденним: і католикам, і греко-католикам і євреям. Коли ця поважна людина приходила на подвір'я і брала дрова чи дошки, то господар не тільки не сварився, а навіть питав, куди пану ксьондзу віднести вантаж, і кожен знав, що це піде на допомогу нужденному.

Щодня о сьомій годині вечора, коли вертався отець додому, обов'язково зупинявся біля колони з фігурою св. Теклі і хоч кілька хвилин навколішки молився. Він і сам став для міщан символом добродійства та покровительства.

Отже, місце, де починається нині бульвар Т.Шевченка і колись стояла свята Текля, живе у пам'яті людей, і цю пам'ять варто би зберегти, відновивши фігуру захисниці і покровительки Тернополя.

Тетяна ПОТАПЕНКО, відповідальний секретар ради міської організації Товариства охорони пам'яток історії та культури

Газета «Тернопіль вечірній» / субота, 23 квітня 1994 року

Матеріал Віталіка (Суна) Конько