У Бучачі діє резиденція імені Аґнона (фото)
Короткотермінова літературна резиденція імені Аґнона, яка є частиною проекту під назвою «Аґнон: 50 кроків, щоб зрозуміти», включає вуличну виставку, зустрічі з письменниками та літературну резиденцію діє у Бучачі.
Програма «Аґнон: 50 кроків, щоб зрозуміти» є жестом пам’яті про отримання 50 років тому, у 1966 році, Нобелівської премії з літератури уродженцем Бучача Шмуелем Йосефом Аґноном, повідомляють Бучацькі Новини. Нобелівську премію Аґнон отримав за низку текстів, серед яких чимало про Бучач. Найголовнішим текстом Аґнона, що стосується Бучача, є «Нічний постоялець» (або «Гість на одну ніч»), що був написаний після візиту автора до рідного міста у міжвоєнний період.
Гостями резиденції є письменники Євгенія Сенік, Андрій Любка та Софія Андрухович. Головною ідеєю проекту є дати можливість резидентам відчути себе гостями, постояльцями у Бучачі, як це зробив свого часу Аґнон, і описати власні спостереження у текстах.
- Цією резиденцією ми хочемо привернути увагу до Бучача, як рідного міста Нобелівського лауреата, а також до постаті Шмуеля Йосефа Аґнона і загалом теми малих міст і їх літературної спадщини. З огляду на це, ми пропонуємо резидентам ознайомитись із текстом перекладу роману «Нічний постоялець», і за час перебування в Бучачі відтворити у своїй уяві той Бучач, який бачив Аґнон та тисячі інших мешканців міста у міжвоєнний період минулого століття.
У текстах резидентів ми очікуємо відтворення атмосфери сучасного міста та порівняння із його минулим. Ми заохочуємо резидентів самостійно ознайомлюватись із додатковими ресурсами щодо біографії та долі Шмуеля Йосефа Аґнона, проте попередньо надаємо базову інформацію, що стосується Аґнона і інших митців, що походять з Бучача: від корисних лінків до тематичних екскурсій містом, – керівник проекту Мар’яна Максим’як
Першою гостею літературної резиденції у Бучачі в межах проекту «Аґнон: 50 кроків, щоб зрозуміти»(серпень 2016) стала Євгенія Сенік. Письменниця та дослідниця у галузі юдаїки, Євгенія у 2014 році була учасницею літньої школи «Єврейська історія та багатоетнічне минуле» від Центру міської історії, а цьогоріч брала участь у Міжнародній літній школі з юдаїки та семітської філології, що відбувалась в Національному університеті «Острозька академія».
Разом з тим, Євгенія, уродженка Луганщини, у пошуках живих історій, здобуваючи власний досвід, який прагнула описати у своїй прозі, працювала і жила в Польщі, Німеччині, Швейцарії. Проходила наукове стажування у Варшавському університеті. Після повернення з Німеччини, у вересні 2010 року переїхала до Львова, де працювала викладачкою німецької мови, а також була волонтеркою спільноти спільноти «Емаус - Оселя». Сьогодні мешкає та працює у Львові.
У книжковому багажі авторки роман «Країна У, або казки чужим дітям», що вийшов цьогоріч друком у видавництві «Книги ХХІ», роман «Przepraszam, навчи мене мовчати» (2014) та збірка короткої прози «Письмовий стіл» (2015), що побачили світ у видавництві «Крок». У роки з 2012 по 2014 періодично була волонтеркою у швейцарській спільноті для безпритульних, де збирала матеріал для художнього роману про людей, які втратили дім та засоби до існування. Над романом «Будинок із сірників, взятих з різних коробок» (Швейцарія, Україна; 2013- 2016рр.) працює зараз. Кожен текст дихає новою країною та новим досвідом.
Як каже керівник проекту Мар’яна Максим’ як, тексти резидентів під час перебування в Бучачі будуть опубліковані на ресурсах медіа-партнерів (Збруч, Читомо, The Ukrainians), а також наприкінці року ввійдуть у загальну друковану публікацію, що стане підсумком проекту.
Як розповів «ТЕРЕНу» доcлідник творчості Агнона, тернопільський краєзнавець Юрій Ковальков, батько Агнона — хасид Шолом Мордехай Леві Чачкес, був свого часу рабином у Чорткові — заможним торговцем худобою, знавцем єврейської релігійної літератури. Агнон з дитинства вільно говорив польською, українською, німецькою мовами. Навчався у хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит.
- Згодом родина переїжджає до Бучача. Перші публікації Агнона з’являються мовою ідіш в часописах «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. У 1906 Шмуель Йосеф переїхав до Львова, де працював у гебрейській пресі, - розповів доcлідник творчості Агнона, тернопільський краєзнавець Юрій Ковальков. - Щоб уникнути служби у війську Австро-Угорщини, емігрував у 1907 до Палестини. Там надрукували його повість «Покинуті дружини», оповідання «Агуни». Писав він на їдиш, потім перейшов на іврит. Першим його твір цією мовою «Все владнається» вийшов 1912 року. У 1913 р. переїхав до Німеччини, де жив у Берліні та Гамбурзі, збирав хасидські перекази. Там молодий письменник знайшов собі мецената – багатого комерсанта Зальмана Шокена, який допомагав видавати твори та виділив у 1915 році стипендію на 5 років. 1924 року письменник Чачкес оформив свій літературний псевдонім Аґнон – з івриту «покинутий» (так називалося його оповідання, написане у 1908 р.) власним офіційним прізвищем. Того року він повернувся до Палестини, видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання рідного Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).
Галицька та українська тематика відображена в багатьох творах Аґнона. Найперше в оповіданні «Бартка Добуша» та романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «У колі праведних», «Старі й молоді разом», «Проста історія». Літературознавці знаходять вплив на Аґнона творчості Миколи Гоголя та Михайла Коцюбинського, - каже Юрій Ковальков.
Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди. Відомі його книги «У мирі та спокої», «Книга буття», «І ті та інші», «Зовсім недавно», «Ідо та Ейнам». Багато його книг видавалося німецькою та англійською мовами, що сприяло популярності письменника в світі.
1966 року Шмуль Аґнон першим з івритомовних та їдишемовних письменників отримав Нобелівську премію з літератури. Премію надали письменнику за «оригінальне мистецтво оповіді, навіяне гебрейськими народними мотивами».
Помер 82-річний Шмуель Йосеф Аґнон 17 лютого 1970 в Єрусалимі. В його помешканні створено меморіальний музей.
Українською мовою надруковано поки що небагато текстів Ш.Аґнона. 2002 року в Тернополі відбулись присвячені йому 11-і Нобелівські читання. Тоді презентували його книгу «Бучач. Обітована земля його серця», перекладену українською мовою
Цього літа навпроти родинного будинку, де пройшло дитинство майбутнього письменника, було відрито погруддя Агнону. Міська влада обладнала скверик, поставила лавочки. Подія приурочена 60 річчю з часу присудження Агнону Нобелівської премії. На відкриття приїхали гості зі Львова Чернівців, Німеччини, Америки. Зокрема, серед гостей була і художниця з Берліну Гельґа фон Льовеніх, львівський скульптор, автор погруддя - Володимир Цесарик, архітектор Дмитро Садовий.
Фото з архівів Літературного центру імені Аґнона