У господарстві на Тернопільщині вже три роки живе поранений лелека (фото)

Уже три роки проживає лелека на подвір’ї старости села Плебанівка Теребовлянської громади Володимира Козака. Лелека вимушено осів на місці, бо не може літати – втратив частину крила, пише Нова Тернопільська газета.

Про прирученого птаха знають в усій окрузі. А на акації на подвір’ї Козаків — лелече гніздо. Цьогоріч там у пари вилупилися троє малюків.

Уперше Бузько, як називають його господарі, зимував у Плебанівці у 2020 році. Птах вилупився в гнізді на подвір’ї родини Козаків, але отримав травму. Господар знайшов пораненого молодого птаха і виходив його. Бузько вижив і призвичаївся.

Лелеки живуть у нас уже близько двадцяти років. Спершу мали гніздо на ясені, але дерево підгнило і впало, тож птахи побудували нове — на акації, — розповідає Володимир Козак. —Літати не може, але має міцні ноги. Того року в гнізді було четверо малят. Трохи підросли, вчилися літати. Якось одне лелеча не повернулося. Я зажурився, подумав, що птах десь впав і загинув. «Там лелеча поранене…» — прийшли через два дні стривожені односельці. Пташеня впало у садку в одних господарів. Мабуть, летіло з батьками в напрямку віадука, бо там можна знайти здобич — водяться ящірки, жаби. Проте лелеча ще не мало достатньо сил, знизило політ і зачепилося за дерево. Обірвало кінчик крила, втратило головні пір’їни, без яких не можливо здійматися.

Чоловік приніс додому закривавлене пташеня. Промив рану, нагодував, пустив на город. Так Бузько почав жити у родини. Пан Володимир телефонував у різні організації, звертався до ветеринара, щоб допомогти птахові. Каже, якби у нього був вивих чи зламане крило, то ще можна б якось полікувати й відновити. А без частини крила — складно.

Не знаю, який внутрішній світ лелек, що і як вони розуміють. Проте до Бузька не сідали його родичі. Спрацьовує закон природного відбору: виживає сильніший. Зрештою, лелеки не могли нічим зарадити Бузьку. Не піднесуть у гніздо, не будуть годувати. Йому тепер потрібна тільки допомога людини. Коли лелеки відлітали, то один із молодих затримався довше, ніби чекав на Бузька. Поранений птах зажурено заглядав догори, але не міг здійнятися, – розповідає господар.

При наближенні холодів лелека потребував прихистку. Володимир Козак облаштував затишне гніздо у хліві й подбав про обігрів. Так Бузько вимушено став домашнім.

Останніми роками худобу вже не тримаю, тож хлів — вільний. Зробив для бузька імпровізоване гніздо на підвищенні, щоб птах рухався. Відгородив його територію від курей, аби не сварилися, — каже господар. — Прилаштував інфрачервону лампу — все, як у теплих краях. Перебути зиму в заперті для лелеки — то неволя, але по-іншому неможливо. На морозі птах не витримає. Коли взимку плюсова температура, то я трохи випускаю на вулицю. Бігає, махає крилами! Не знаю, як за зоологічними даними, але Бузько навіть до «мінус» п’ять градусів ще бадьоро почувається. Уже загартувався. Головне, аби крила не намокли під дощем чи мокрим снігом. У морози гріється біля лампи і чекає потепління. Блисне сонечко навесні — Бузько переселяється на вулицю. Прилітає його лелеча родина — заглядає. Бузько, вочевидь, самець, бо не несе яєць, – каже Володимир Козак. – Мушу догледіти його до старості, бо птах після травми — безпорадний, не здобуде собі харчів, не захиститься. Бузько звик до мене. Іде на руки. Навіть годую його з рота.

Господар купує для нього рибу, куряче м’ясо. Каже, можливо, лелека ловить на обійсті мишей, адже він – хижак.

У Плебанівці є ще чотири лелечі гнізда. У посушливі роки птахам важко було роздобути харчі, то, бувало, навіть маленьких курчат крали. Цьогоріч у гнізді троє малят, торік теж така кількість була, а раніше вилуплювалось і по четверо.  Одного року я бачив, як птахи билися за оселю. Пара сіла у гніздо, самка знесла яйця. Та раптом прилетів інший лелека і хотів там поселитись. Викинув на землю яйця. Пара взялася захищатися. Коли чужий лелека летів, вони вчепилися дзьобами в його крила. Всі попадали. Чужинець змушений був відступити. Самка ще висиділа тоді одне пташеня, – розповідає господар.

За словами чоловіка, лелеки будують гнізда на подвір’ї в добрих господарів. Птахи відчувають, де їм раді, де їм буде комфортно:

Приємно, коли навесні над хатою кружляють лелеки! Після зими чекаю на їх повернення.  Коли впало перше гніздо, що було на ясені, то я трохи зажурився. Вирішив допомогти лелекам — розмістив на акації колесо від велосипеда без камери. Там птахи й збудували нове гніздо.  

Фото : Нова Тернопільська газета