У квітнику тернополянки розцвіли майже 300 ірисів

Обійстя тернополянки Надії Пісоцької видно здалеку – воно потопає в ароматі та різнобарв’ї квітів. Їх стільки, що аж очі розбігаються від неймовірної краси. Найбільше у квітнику ірисів – майже триста сортів. Ними жінка захоплюється вже двадцять років, пише Сільський Господар.

Власне саме з ірисів починалася моя любов до квітів, – розповідає пані Надія. – Її привила мені бабуся Марія, яка теж дуже захоплювалася ними. У 1990-х роках ще не було такого розмаїття сортів, як тепер. Але бабуня кожного сезону старалася оновити свій квітник. Купувала рослини переважно на ринку та у відомого тернопільського селекціонера Ігоря Хороша. Часто й сама виходила з квітами на ринок. І мене з собою не раз брала. Згодом я вже самостійно стала вирощувати іриси. Помалу з’явилося захоплення й іншими квітами. Зізнаюся, раніше ніколи не любила ромашок. Тепер від них годі погляд відірвати. Те саме й з хостою. Не вабила вона мене – і все. А тепер замиловуюся красою її листя. Квітів не можна не любити. Вони всі прекрасні.

На своєму городі пані Надія вирощує півонію, лілейники, ромашки, хосту, гібридні ехінацеї, бругмансію, троянди, жоржини. Та найбільше у її квітниковому царстві ірисів – майже три сотні сортів. Першими у середині травня зацвітають карликові іриси. Їх змінюють інтермедіа іриси, далі зацвітають високорослі. Цілий місяць господиня милується цією квітучою красою.

А який аромат – словами не передати! – з захопленням говорить Надія Пісоцька. – Саме пахощами та величезною палітрою кольорів й полонили мене іриси. Хоч квіти ці не дуже вибагливі, та все одно потребують певного догляду. Іриси люблять пухкий грунт, помірне зволоження і чисті грядки. Двічі в рік вони просять поживи. Тож ранньою весною підгодовую їх нітроамофоскою – посипаю просто по снігу. А після цвітіння підживлюю фосфорно-калійними добривами. Тричі за сезон обробляю іриси від хвороб. Пильную, щоб не допустити сильного загущення кущів. Карликові іриси зазвичай пересаджую кожні три роки, а високорослі – через три-п’ять років.

Найкращий період для посадки ірисів – три тижні після цвітіння. Але навіть якщо зробити це раніше, то квіти все одно приймуться, каже пані Надія. Після цвітіння жінка радить повністю обрізати квітконоси, а місце зрізу можна змастити зеленкою. Видаляти листя рекомендує лише за умови, якщо воно почне жовтіти. Після цього рослину потрібно обробити фунгіцидами.

Дехто дивується мені, звідки я беру стільки часу і терпіння, щоб доглядати за квітами. У мене ж завжди одна відповідь: квіти треба любити, – каже жінка. – Хоч раніше бабуся мене не раз просила зменшувати насадження, адже добре знала, як треба біля квітів наробитися. Я ж щороку собі обіцяла, що вже обов’язково зменшу площу. Але наступного сезону знову садила іриси. Коли розпочалася війна, то вже й не думала про квіти. «Про які квіти може бути мова, коли гинуть люди?» – не раз чула від інших. Спочатку дещо погоджувалася. А коли з-під землі стали пробиватися перші зелені паростки, у серці зажевріла надія. Тепер виходжу на город, дивлюся, як палахкотять яскравими барвами іриси, і разом з їхнім ароматом наповнююся ще більшою вірою у нашу перемогу. Бо поки квітнуть квіти, буде квітнути й Україна.

Фото з допису