У художньому музеї – виставка Михайла Дирбавки (фото)

Персональна виставка члена Національної спілки художників України, митця з Тернополя Михайла Дирбавки відкрилась в обласному художньому музеї. На святкову імпрезу прибули не лише шанувальники творчості добре знаного на Тернопіллі і в Україні митця, але й гості з його рідної Городенківщини, родина, колеги.

«Спочатку думав відкрити цю виставку до свого 70-річчя, минулого року. Але - події на Майдані, Небесна Сотня… Не до виставки тоді було, - розповів Михайло Дирбавка. - Тож вирішив це зробити зараз. Думаю, що оці живописні  полотна, краєвиди, натюрморти, жанрові композиції, портрети, ікони, пастелі в якійсь мірі можуть навіть внести певне заспокоєння, добрий настрій для тих, хто дивитиметься на ці роботи. Їх тут 63. Є і окремі фото моїх робіт по дереву, розписів у церквах. А я розписав на Теребовлянщині, Збаражчині, Гусятинщині десять храмів. В останні роки часто буваю на пленерах, це дозволяє поновлювати свою творчу збірку. А на сьогоднішній виставці є роботи і 60-х років, і цьогорічні».

«Пан Михайло - художник прикладного та декоративного мистецтва, - розповів директор художнього музею Ігор Дуда. - Народився він у 1944 році в Городенці на Івано-Франківщині. Закінчив Косівське училище прикладного мистецтва, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Незважаючи на поважний вік, Михайло Дирбавка працює в Тернопільському художньо-виробничому комбінаті художнього фонду України. Він - член обласної організації Національної спілки художників України, митець широкого творчого діапазону. Займається розписом церков, різьбленням по дереву, живописом. З 70-х років живе у Тернополі і, фактично, все його творче життя пройшло на наших очах. Кожен його твір наповнений високою духовністю».

Голова обласної організації Національної спілки художників Ігор Дорош підкреслив, що за останніх двадцять років на виставках, де беруть участь тернопільські спілчанці, немає жодної, де б не було робіт Михайла Дирбавки. 

«Це і декоративно-прикладні твори, і живопис, і графіка. Пан Михайло - високопрофесійний художник, відданий творчій праці», - сказав Ігор Дорош.

Схвилювали присутніх щирі слова сестри пана Михайла – Ганни, котра приїхала на відкриття виставки з Прикарпаття.

«Я би відзначила у його творчості особливу побожність, тяглість до родини, - зазначила пані Ганна. - Це відбивається і в портретах, де є усі наші рідні – дідусь, бабця, мама з татом, наших троє братів і я одна серед них…  Знаєте, то не зітреться з пам’яті, зрештою, воно і залишається на цих картинах. Михайло народився тоді, коли батька забрали на фронт. І мама залишилася із чотирма дітьми. Коли у 1944 році німці бомбили Городенку, мама ховалися з ними у полі в землянках. І от, після одного вибуху бомби земля повністю накрила дитину – нічого не було видно, ні очей, ні всього обличчя… Мама тоді схопила Михайлика і побігла до крайньої хати, з цеберки почала омивати личко, рятувати свого старшого синочка…. Я кажу своїм дітям, коли говорю про творчість брата: людина матеріально стурбована не є довговічною, вона дуже швидко згасає, втрачаючи енергію через те, що їй всього треба і треба, коли вона навіть вже має чогось дуже багато. Такій людині дуже страшно померти, залишити це все. А от творчі люди – художники, митці, філософи, люди духовні не є матеріально стурбовані. Тому часто вони і живуть довго, філософськи, з мудрістю ставлячись до життя».

Ювіляр на свою виставку прийшов у гуцульському киптарику, який для нього виготовила власноруч його сестра, а сорочку майстерно вишила дружина Орися.  

Обнімаючи побратима, заслужений художник України Богдан Ткачик нагадав, що переважно, Святий Михайло приїжджає на «білому коні». І побажав своєму колезі завжди бути на білому коні творчості й прямувати ним білою і чистою дорогою долі.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора