У поліських регіонах бандити беруть під контроль цілі села

Природі наноситься майже непоправний збиток.

Доки держава тягне з прийняттям законодавства щодо видобутку бурштину в Україні ситуація у поліських регіонах Волині, Рівненщини та Житомирщини стає просто загрозливою. Бандити беруть під контроль цілі села, там практично не діє закон і українська влада. Репортаж з кричущими фактами про банди бурштинокопачів на Житомирщині зробив для порталу «Четвертая власть» журналіст Денис Казанський, який раніше боровся з нелегальними вугільними копанками на Донбасі. Пропонуємо скорочений варіант матеріалу.

В Олевському районі Житомирської області, де робився цей репортаж, перекопані десятки гектарів соснового лісу. У деяких місцях ліс схожий на мурашник. Уздовж доріг стоять ряди припаркованих машин і мотоциклів. Природі наноситься майже непоправний збиток. Варварські ями знищують ландшафт, підкопані дерева падають, ліс перетворюється на піщану пустелю.

Злочинні угруповання, що працюють під дахом міліції, наймають для видобутку бурштину приїжджих роботяг, які шукають камені за допомогою насосів і води. Мотопомпою вода закачується під великим напором в яму, звідки вимивається грунт. Легкий бурштин виноситься на поверхню брудним потоком, з якого його виловлюють сачками, немов дрібну рибку. Такий спосіб видобутку набагато продуктивніше, ніж метушня з лопатою в сухому грунті. Тільки дозволяється працювати таким чином не кожному. Заплатити за один день такої роботи бандитам доведеться 650 доларів за кожен насос. Чим більше насосів, тим більше данина.

З особливою ворожістю ставляться до жителів Рівненської області, оскільки у тих є свій бурштин, а приїжджають копати на Житомирщину, створюючи конкуренцію місцевим. Навесні 2015 між жителями житомирських сіл та приїжджими з Рівненської області сталася масова бійка, в якій брало участь кілька сотень людей з обох сторін. Приїжджих роботяг прогнали геть. Цікаво, що жителів Волині житомиряни називають «западенцями».

У Шебедисі Олевського району діє свій аналог «ДНР» і «ЛНР» - місцева республіка зі своїми законами і пропускним режимом, не підкоряється законам України. Це не перебільшення. У селі діє паспортний режим. В околицях Шебедихи стоять блокпости, кожен з яких охороняють молодики у камуфляжі з битами і вогнепальною зброєю. Кожен автомобіль зупиняють і перевіряють реєстрацію у водія. В'їзд дозволено тільки місцевим – жителям найближчих сіл Олевського району. Про конституційному праві на свободу пересування тут ніхто не чув. Чужинців женуть геть.

У Шебедисі бурштин вимивають за допомогою мотопомп, а також копають екскаваторами. Екскаватор розкопує довгу траншею, звідки вимивати камені водою легше. Тут знаходиться багате родовище, яке експлуатує якесь злочинне угруповання, що захопило його і встановила повний контроль над селом.

У дворах будинків стоять автомобілі. Там живуть робітники, які постійно обслуговують мотопомпи. Хатки за безцінь купують у власників, або займають хати-пустки (у Шебедисі до початку бурштинової лихоманки залишалося жити всього близько 40 осіб). Зустрічається і військова техніка – «Урали» і навіть БТРи – колишнє армійське майно із закритих та розкрадених військових частин.

Цілу добу гурчать бандитські мотопомпи і трудяться найняті робітники. За словами селян – не місцеві, привезені з інших областей. Два рази на день – вранці і ввечері – відбувається перезмінка. Поки вона йде, протягом години насоси не працюють. На цей час на копальні пускають місцевих мужиків, звичайних селян з прилеглих сіл. Мужики бродять в жижі і підбирають сачками все, що не встигають вибрати бандити. Близько шостої години вечора в Шебедиху з'їжджається кілька тисяч чоловік. Автомобілі, мотоцикли, мопеди тягнуться по курній дорозі довгої вервечкою. Звідусіль стирчать сачки – головна прикмета, по якій впізнається мисливець за бурштином. Сачки, лопати та бахіли продаються в кожному сільському магазині. Тут це затребуваний товар.

Квота для селян дозволяє утримувати місцевих від бунтів. Однак, іноді вони все ж бувають. За словами місцевих, вбивають в Олевському районі досить часто. Ще частіше хтось тоне в глибокій ямі або опиняється під піщаними завалами. Ніякої статистики, однак, дізнатися не вдалося.

Прямо на блокпосту до колоди приклеєний цінник на скупку бурштину. Ціна за кілограм варіюється залежно від фракції. За кілограм дрібних камінчиків вагою по два грами можна отримати 400 доларів. Кілограм великих каменів потягне на 5800 доларів. Але добути бурштин такої фракції дуже непросто. Зрідка трапляються зовсім вже гігантські екземпляри вагою по одному і навіть кілька кілограмів, але такі випадки поодинокі. Вартість каменю в таких випадках становить багато десятків тисяч доларів.

Перекупники бурштину живуть тут же, в готелях Олевська, де номери викуплені на місяці вперед. За словами представників місцевої влади, коштовності з Олевського району розтікаються потім по всьому світу – у Китай, Японію, Польщу, Західну Європу. Контролюють бізнес кримінальні авторитети – Пірат з Житомира та Морда зі Львова. Останній досить відомий на Західній Україні і є героєм численних публікацій у пресі.

– Як ми можемо на це вплинути, хлопці? Нас ні в що не ставлять. У нас міліції 50 осіб, з яких п'ять постійно на сході на ротації. Що можуть зробити 40 осіб на весь район? Тут потрібно проводити військову операцію. Ввести сюди спецназ і за добу тут буде чисто. Всі наші потуги на районному рівні – тільки марна трата часу. У нас серце кров'ю обливається, це наша земля, але що ми можемо зробити. Де наша держава? - емоційно розповідає заступник голови райради Юрій Халімончук.

За його словами, скарги в міліцію нічого не дають, а вся боротьба місцевих правоохоронців з нелегальними копачами зводиться до показових виступів.

– Там працює близько 40 помп у бандитів. Кожна помпа має свого власника. На кожній помпі працює своя бригада. Працівники живуть прямо в лісі. Якщо ви візьмете і поставите свою помпу, то про це стане відомо в той же день. І до вас прийдуть. Або ви будете платити їм величезний відсоток, або ваше обладнання просто знищать і викинуть. А знищено це буде ментами, для звітності. Адже їм потрібно показувати, що йде боротьба з цим явищем. Є статистика, що вилучено стільки-то мотопомп, порізане стільки-то шлангів ... Але все це фікція, – розповів заступник голови райради.

– Якщо ви це не зупините, якщо ваші репортажі нічого не дадуть – це початок поганого кінця. Древляни, поліщуки – народ терплячий, але якщо терпіння закінчиться, буде біда. Князь Ігор колись поплатився. Боюся, що іншого вихід просто не буде, - розповів мер Олевська Анатолій Повар.

І мер, і заступник голови райради підтвердили, що 6 червня в Шебедисі сталася серйозна сутичка між бандитами і місцевими жителями, в якій серйозно постраждали кілька людей. Масштабне побоїще траплялися в Поліссі і до цього.

По селах уже лунають заклики створювати своє «народне ополчення», щоб протистояти бандитам і вигнати криміналітет. Однак далі слів справа поки не йде. Селяни вважають, що тільки вони мають право займатися видобутком на своїй землі, де століттями жили їхні предки. В цілому це справедливо. Однак, українське законодавство зараз взагалі не передбачає можливості займатися видобутком бурштину легально. Ситуацію можуть змінити нові закони, які просто узаконили б оренду земельних ділянок на відкритих аукціонах, а також дозволили б державі брати гроші за мотопомпи в бюджет. Однак, всі ініціативи в цій області, схоже, спеціально гальмуються. І ціла галузь української промисловості повністю працює в тіні.

Наслідок цього – жиріють кримінальні авторитети, корупована міліція і порожні, жебрацькі бюджети вимираючих міст. Злидні від багатства.