У Тернополі покажуть стрічку, яку треба дивитися серцем

Якщо ви прагнете шоу чи екшену на екрані, вам не варто витрачати гроші на квиток для перегляду «Брати. Остання сповідь». Якщо вас не лякають символи, паралелі, філософські образи, цей фільм – саме для вас.

Коли життя у людині підтримує лише ненависть, причому до рідного брата, - це дійсно страшно. Коли люди мешкають поряд: хата біля хати, паркан біля паркану, але 40 років не спілкуються, - це справді лякає. Коли через гріхи батьків гинуть діти – це неприпустимо. І тим не менше – це «кадри» зі звичайного людського життя, де є не лише чорне і біле, а й сіре, а природні потреби – звичні, а не гидкі.

Життя - без прикрас, а подекуди і під неприємним кутом

Вікторія Трофіменко, яка сама адаптувала роман «Джмелиний мед» шведського письменника Торґні Ліндґрена, а потім довгих 7 років «народжувала» фестивальну стрічку «Брати», показала все так, як воно є: без прикрас, а подекуди і під неприємним кутом. Тому-то і вийшла картина такою важкою для сприйняття. Адже не кожен захоче побачити себе, своїх рідних і знайомих у непривабливих символах. Саме такий висновок зробив журналіст «Терену» 19 вересня, після допрем'єрного показу стрічки у «Сінема Сіті».

У Тернополі презентували стрічку двоє акторів: тернополянин Олег Мосійчук (старий Войтко) і юна кінозірочка Вероніка Шостак (Ївга). До речі, 18 років їй виповнилося просто на знімальному майданчику. Обоє - виконавці, по суті, головних ролей. Хоча визначити пріоритетність образів у «Братах» – складно. У фільмі важливий не лише кожен герой і його вчинок, а кожна мелодія, картина, кераміка на печі, навіть кішка, яка з’являється у кількох ключових кадрах. А зміна картин, які переносять глядача, то у минуле (середину ХХ ст. – прим.), то у сучасність, - взагалі філігранна.

Добре, що прес-конференція була до перегляду. Після нього більшості спілкуватися не хотілося. Тому можемо дати пораду усім, хто зацікавився "Братами": не треба чекати від стрічки того, чого у ній немає. Це фільм, який треба дивитися серцем.

- У кадрі усе видно, кожну дрібничку, волосиночку. Це – не театральний обман, коли глядач не все побачить, - каже Олег Мосійчук. – Робота була напруженою, але… Коли мене актори вдома запитали: «Ну, як?». Я сказав одне: «Так мають працювати професійні колективи». Де кожен знає, що він робить і за що несе відповідальність. Це була справжня виробнича машина…

На вершині гори побудували гуцульський хутір

«Брати. Остання сповідь» — український драматичний фільм, знятий дебютанткою Вікторією Трофіменко. Сюжет простий, як у біблійній притчі: історія любові і ненависті двох братів-гуцулів, які доживають віку у глухому гірському селі в Карпатах. Між ними свого часу стала жінка. Навіть не жінка – істота, як означила її сама Вероніка Шостак, яка виконувала цю роль. До чого це призвело? До великої трагедії. Войтко і Станіслав усе життя змагалися один із одним. Якщо в молодості це були лише бійки на кулаках і сварки, то у старості чоловіки зосередилися лише одному: пережити один одного, незважаючи на рак - у старшого і хворе серце – у молодшого. І так стається, що помирити братів, але вже по їхній смерті вдається, по суті, випадковій людині – письменниці, яка приїздить у Карпати із лекцією про святих і юродивих.

- Я смакую цим фільмом. Я щаслива, що брала участь і мала дебют саме в такому фільмі, а не в рекламі чи суперпопулярному серіалі, - зізнається Вероніка, яка тепер освоює ази акторської майстерності у Києві. – Це – колосальна робота, яка в мене вселила мистецький смак. Думаю, я буду дуже вибірковою до своїх подальших робіт. Відповідальність, яку я взяла на себе, погодившись на цей проект, - величезна. Не хочеться розмінюватися на щось менш потужне.  

До речі, актори із задоволенням згадували знімальний період. Казали, що все було – дуже професійно. Більшу частину стрічки, за їхніми словами, відзняли у два періоди (зимовий і літній) у селищі Синевирська Поляна. Спеціально для зйомок на вершині гори, до якої треба було підніматися 600 сходинок, побудували гуцульський хутір. Критики помітили, що у фільмі «грають» не лише актори, а й постійний контраст: затхлої хати і білосніжного снігу, любові і ненависті, замкненості (у приміщенні) і безмежжя (в горах). Люди весь час мусять обирати: куди і з ким іти. А от Ївга ніяк не могла визначитися, хто їй більше подобається: «солодкий» молодший брат чи «солоний» і «гіркий» - старший. Демійону було добре тягнути гроші у обох братів, називаючи і того, і того батьком. Але ж так не можна! Це доводять долі героїв, які ніби живуть в окремому світі, поза реальністю…   

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото автора

Довідка. У ролях: Наталія Половинка — письменниця, Роман Луцький — молодий Станіслав, Микола Береза — молодий Войтко, Віктор Демерташ — старий Станіслав,     Олег Мосійчук — старий Войтко, Вероніка Шостак — Ївга, Орест Ягиш — Демійон, син Ївги і одного з братів, Юрій Денисенков — Святий Христофор. Фільм був представлений на 21-му кінофестивалі, при цьому три із них - кінофоруми класу «А» (Гоа, Шанхай і Москва). На останньому - стрічка здобула приз кінокритиків, а також нагороду за найкращу жіночу роль, яку зіграла Наталія Половинка. Переглянути стрічку у «Сінема Сіті» (ТРЦ «Подоляни») можна буде із 24 вересня.

Офіційний український трейлер (2014) HD