В об’єднаних громадах Тернопілля «відмовляються» від культури

Тернопілля – лідер за кількістю створених об’єднаних громад. Їх у нас – 26. І вони самі вирішуватимуть, чи потрібні їм школи, ФАПи, а також – заклади культури.

Проте на цьому етапі децентралізації оголилися прорахунки центральної влади у проведенні реформи: декларація необхідності змін є, а шляхи вирішення проблем об’єднані громади мусять шукати самі. Адже багатьох потрібних законодавчих актів, які нормалізували б життя у громадах, просто немає. Через це нині особливо гостро постало питання фінансування закладів культури місцевого рівня.

«Мережу треба обов’язково зберегти»

Чи вдасться зберегти сільські клуби, музеї, бібліотеки, будинки творчості? Із цим питанням «Терен» звернувся до начальника управління культури Тернопільської обласної держадміністрації Григорія Шергея.

- Законодавство у культурній сфері про це, на жаль, не говорить нічого, - визнає чиновник. – І ми це відкрито говоримо керівникам центрального органу. Адже досі немає нових соціальних стандартів, навіть простих рекомендацій головам громад, як їм слід вчинити. Хоча, в принципі, у самому законодавстві, у прикінцевих положеннях, вказано, що вони повинні надавати і послуги в галузі культури.

Тому обласна влада сподівається, що голови громад самі зрозуміють очевидні речі: потрібен і клуб, необхідний і колектив – фольклорний чи танцювальний, без бібліотеки – теж не обійтися. Більше того, кожна громада має пишатися тим, що у неї є музей з певною цікавою збіркою.

- Вони самі мають замислитися, як зберегти школу естетичного виховання, художню, музичну чи хореографічну, - додає Григорій Шергей. – коли ми про це говоримо, то розуміння, нібито, є. Але питань – дуже багато, адже зараз – перехідний період. Втім, ми просимо голів громад не шукати кошти на ремонт доріг в культурі. Мережу треба обов’язково зберегти. А завтра нам буде видно, чи потрібні на два села два клуби чи, можливо, є сенс залишити один.

«Бібліотека – це культурний, інформаційний центр»

Так само будуть аналізувати потреби у бібліотеках та інших закладах культури, запевняє він. Ситуація – не критична, але проблеми все-таки є: у деяких громадах дійсно не хочуть брати на місцеве фінансування музеї, в інших – відмовляються від клубів.

- Дехто уже пробував ставити на голосування питання «Чи потрібна селу бібліотека?», - додає чиновник. – І, на жаль, не кожна громада готова проголосувати «за». Бо люди не розуміють, що бібліотека – це культурний, інформаційний центр, а не лише бібліотекар і полиця із книгами. Дайте туди нову книжку, комп’ютер, Інтернет, і все запрацює так, як воно має бути.

Григорій Шергей вважає, що працівники культури частково самі винні у такому ставленні до себе. Адже ті, хто весь час був із громадою на «ти», брав участь у житті села, і тепер – у пошані. Тож їм погодяться залишити роботу.

- Якщо тебе громада не бачить на робочому місці, ти працюєш так-сяк, таку оцінку тобі люди і дадуть, - гірко підсумовує пан Шергей.

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото із відкритих джерел