В розпал весни в Тернопіль завітає «Бабине літо»
Презентаційний тур книги «Бабине літо» Марка Лівіна, відомого арт-блогера та маркетинг-директора «Громадського телебачення», сьогодні у самому розпалі. Тернополяни матимуть змогу познайомитись з відомим автором та його творчістю 10 травня в книгарні «Є» о 18:00.
Марк Лівін – письменник, блогер. За 5 років встиг видати 4 книги, одна з них стала дуже успішною - «Життя та інша хімія» - тричі входила до списку найпопулярніших книг мережі «Є». Засновник соціальної ініціативи #bookchallenge_ua, обличчя молодіжного бренду одягу HEYDAY, маркетинг-директор Громадського телебачення, постійний автор порталу buro 24/7. Часто виступає на профільних заходах перед бізнес-аудиторією.
Повість «Бабине літо» - це прорив в сучасній українській прозі. Книжка вийшла друком у видавництві Vivat. Ця добра і сумна книжка розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби такий звичний, і розуміє — світ змінюється, його чому? і як? уже значно складніші. Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози, футбол і збиті коліна, найкращий друг на літо — усе, що робить наші спогади про дитинство такими добрими і сумними.
Любко Дереш:
«Бабине літо» — це схема того, як можна мислити по-іншому. Або, кажучи прямо, — як можна мислити по-своєму. Бути гранично відданим тому способу, яким наділений саме ти, і з його обмеженого лексикону можливостей витворювати власні замки, армії, королівства.
Це і є, як на мене, виявом доброго тексту: коли ти, послуговуючись, скажімо, червоним і синім, змушуєш читача бачити усю експресію кольорів. Або як за допомогою усього двох-трьох логічних ходів заводиш людину в такий глибокий ліс знаків запитань, що хто зна, як із нього вийти. Катерина Бабкіна:
…Ця книжка про те, як автор бере нас за руку і приводить у свій світ — світ формально дорослого, а насправді у світ хлопчика… Нічого в цьому світі не стається так, як мало би статися. Усе — минуще, як коротка пора початку осені, усе непевне, як маленька рибка на гачку дідусевої вудки. Усе, що ми насправді можемо залишити собі, — це досвід.