Відомий хореограф Раду Поклітару привезе у Тернопіль свій бестселер

Фантастичну казку неймовірної динаміки привезе до Тернополя Раду Поклітару та його театрально-хореографічний колектив «Київ Модерн-балет». На початку лютого театр презентує нашим глядачам виставу «Лускунчик» на музику П. Чайковського. Та, як Ви вже зрозуміли, з традиційним балетом постановка не матиме нічого спільного.

Раду Поклітару відомий як революціонер у мистецтві хореографії. Він відійшов від класики і відкрив глядачам новий, досі невідомий світ балетного мистецтва. Чого чекати тернополянам від найвідомішої постановки танцювального гуру та яких грандіозних проектів варто очікувати від хореографа найближчим часом, Раду розповів читачам «Номер один».

- Раду, театр «Київ Модерн-балет»  презентував виставу «Лускунчик» уже в багатьох містах України. Чи є розуміння публікою мотивів, які Ви хотіли донести до глядача, адже у виставі Ви відкриваєте нові сторони сюжету та проблематику?

- «Лускунчик» - далеко не нова вистава. Це постановка 2007 року. «Лускунчик» - наш бестселер, який дуже тепло вітається публікою. Постановка користується популярністю серед глядачів, тому квитки розкуповують дуже швидко. Протягом восьми років ми з танцівниками побували в багатьох містах не тільки України, а й за кордоном: починаючи від Китаю до Бельгії. Тернополяни матимуть можливість побачити дуже дорогу та вишукану гранд-виставу, пишні яскраві, декорації та костюми. Це нетрадиційна постановка на музику  П.Чайковського. Хореографія та робота артистів створять святкову атмосферу. Саме тому глядачі тепло приймають «Лускунчика» в усіх містах світу.

- Загалом з Вашою появою в Україні відбулася, так би мовити, хореографічна революція. Ви відійшли від класичного балету й показали новий світ танцювального мистецтва. Які труднощі виникали на цьому шляху?

- Мою творчість можна розділити на дві категорії. Перша – авторські постановки з новою музикою та назвами, які не мають аналогів в історії світового балету. Другий етап – римейки класичного балету. Однак у плані хореографії та режисури вони не мають нічого спільного з класичним балетом у його традиційному розумінні.  За винятком хіба що назви та музики. Звичайно, у мистецтві завжди важко йти своїм шляхом. Простіше бути копіїстом. Можу відверто сказати, якщо б «Київ Модерн-балет» був одним із тисячі маленьких балетних труп, які заробляють на міні-версіях традиційного балету в пуантах та пачках, то гастролей у нас було б значно більше. Але знати, що ти робиш щось ексклюзивне, абсолютно несхоже на інших, - це прекрасно. Ти розумієш, що є автором мікрокосмосу, який з’являється на сцені.

- У цьому сезоні Ви відмовились брати участь у шоу «Танцюють всі». Мабуть, багатьох Ваших прихильників засмутила ця звістка. Що спонукало прийняти таке рішення? І чи плануєте повернутись у шоу в наступні сезони?

- Причина в тому, що мій власний творчий графік не збігався з графіком зйомок цього сезону. Попри це я підтримую прекрасні стосунки з усім колективом проекту: командою СТБ, колегами по журі. Наприклад, я поставив номер для молодих прекрасних танцівників Ельдара та Ані на перший прямий ефір, який відбувся 18 грудня. Це була історія Ромео і Джульєтти. Тому, як бачите, дружба продовжується. Якщо мені надійде пропозиція стати членом журі у наступних сезонах проекту і наші графіки дозволять це зробити, то я повернуся в шоу. Та, на щастя чи то на жаль, мій особистий гастрольний графік зараз перенасичений.

- Як Ви оцінюєте професійний рівень шоу в розрізі від першого сезону до останнього?

- Відверто кажучи, у мене немає часу та можливості дивитися сезони, в яких я не беру участі в якості члена журі. Тому мені важко дати оцінку. Дев’ятий сезон, можна сказати, пройшов повз мене, окрім номера, який я готував на прямий ефір. У цілому можу запевнити, що рівень танцювального мистецтва в останні роки в Україні суттєво зріс. Пов’язано це з проектом «Танцюють всі» чи з підвищенням інтересу до танцю у світі, не знаю. Я втішаю своє его тим, що «Київ Модерн-балет» уже десять років гастролює містами України і, можливо, своєю творчістю стимулює інших танцюристів. Якщо в цілому рівень мистецтва зростає, то, звичайно, аналогічну картину ми спостерігаємо у шоу.

 

- Що, на Вашу думку, допоможе підняти рівень хореографічного мистецтва в країні?

- Це доволі філософське запитання. Тут є багато аспектів. Якщо розглядати питання локально, то, наприклад, нашому театру, який на сьогодні є практично єдиним, що працює на такому рівні, нам не вистачає фінансування. На жаль, у нашій державі культура не є пріоритетним напрямком. Фінансування театрів не збігається з їхніми потребами. Наприклад, більшість останніх вистав профінансовано за мої власні кошти. Коли я розповідаю про це своїм колегам із Росії, Сербії, Чехії, вони мені не вірять. Та це правда: я сам фінансую свої вистави. Навесні заплановано прем’єру великого авторського балету. Це надзвичайно дорогий проект і його фінансування повністю лягло на мої плечі. Зараз немає меценатів та спонсорів, які б підтримували мистецтво, не говорячи вже про державне фінансування. На жаль, цим Україна відрізняється від усіх країн, де мені доводилось працювати.

- Ви працювали в різних країнах світу, в тому числі і в Росії. Для багатьох митців  працювати в «Большом театре» – це мрія. Чи не було бажання залишитися в Москві?

- Якби хотів залишитися, то зробив би це. Загалом я достатньо самостійна людина, тому якщо хочу щось зробити, то, як правило, досягаю цього. Проте у мене навіть думки не було залишатися у Москві чи в якому-небудь іншому місті. Сенс мого життя - «Київ Модерн-балет». Це театр, який я створив. Моє дитя, моя творча родина. Ось уже десять років ми працюємо разом. День за днем ставимо нові вистави та гастролюємо. Залишити театр для мене - те ж саме, що й залишити свою сім’ю.

- Попри те, що Ви багато років працюєте і живете в Україні, у Вас досі, як відомо, немає громадянства. Це питання є для Вас другорядним чи, можливо, є певні труднощі з отриманням цього документа?

- Відверто кажучи, мене зараз не хвилюють питання громадянства. На щастя, телеканал СТБ у свій час допоміг мені отримати дозвіл на проживання в країні, що зробити доволі важко. Це зняло більшість питань. Єдине, чого не можу зараз робити, - голосувати. Та оскільки я людина аполітична, то це питання для мене зовсім не важливе.

- Зважаючи на новаторський підхід до Ваших постановок, мабуть, у Вас є багато критиків (особливо з боку прихильників класичного балету)? Чи прислухаєтесь Ви до зауважень?

- У цілому надзвичайно спокійно відношуся до критики. Я дуже довго займаюся хореографією і багато чого побачив на своєму віку. Відверто кажучи, критичні статті люблю навіть більше, ніж хвалебні. Знаєте, кажуть:  «Усі щасливі однаково, але кожен нещасний по-своєму». Читати черговий панегірик на свою адресу, звичайно, приємно, але значно цікавіше дізнатися, за що тебе критикують. Останнє, до речі, буває не дуже часто. Так стається тому, що у нашій державі проблема з балетною критикою. В Україні є всього кілька людей, здатних проаналізувати та дати професійну оцінку постановці.

- В Одесі Ви організували власний творчий фестиваль. Чому вибрали саме це місто, а не, скажімо, Львів, який називають творчою столицею України?

- Одеса викликає в мене відчуття ностальгії. Мало хто знає, та я родом із міста Кишинева, що всього лише за 180 км від «перлини поблизу моря». Одеса завжди була літнім морським магнітом для кишинівців. Тоді не було цих чотири жахливих митниці, які зараз треба пройти дорогою до міста. Відстань долалася легко та швидко. Усі свої канікули я проводив з батьками в Одесі. Вони були артистами місцевої опери, тому можна сказати, що все моє дитинство пройшло в одеській опері. Я полюбив її, будучи маленькою дитиною. Перші постановки зробив для одеської опери і цей театр є дуже близьким мені. Коли мова зайшла про перспективу організації монофестивалю, питання місця його проведення навіть не обговорювалось. Час ми вибрали, коли всі актори йдуть у відпустку і з’являється час для проведення вистав. Улітку Одеса візуально значно цікавіша за Львів.  Вона ідеально підходить для проведення такого фестивалю.

- І на завершення, в інтерв’ю Ви неодноразово розповідали, що зараз працюєте над кількома творчими проектами. Можете детально розповісти, яких ще сюрпризів чекати від Вас глядачам найближчим часом?

- На початку квітня відбудеться велика прем’єра нової вистави. Колектив готується до цієї події. Також у планах проведення монофестивалю в Одеському оперному театрі. Крім того, хочемо запустити десятиденні майстер-класи під брендом «КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ». Наразі важко сказати, наскільки далекою є така перспектива. Не знаю, чи вистачить для цього моїх організаційних якостей та потужностей.

Мої особисті плани пов’язані  з багатьма театрами, які знаходяться за межами України. Це і Чеський національний балет (прем’єра запланована на червень 2016 року), Сербський національний театр опери та балету (прем’єра 1 грудня) тощо. Тішить те, що роботи є багато. Вона цікава і приносить задоволення.

Джерело: gazeta1.com