Вольфа Мессінга впізнали на світлині, зробленій колись у Кременці

Фотограф з Тернопільщини, який у роки війни переховував родину з Польщі, залишив фотосвідчення перебування у Кременці всесвітньо відомого ясновидця і телепата Вольфа Мессінга.

Про вражаючу історію українсько-польських взаємин на рівні народної дипломатії розповіла на сторінках «Волинського монітору»  Галина Нагорнюк. Справді, народна дипломатія часто дозволяє зробити те, що не змогла втілити в життя велика політика. До таких народних дипломатів можна віднести родину Скакальських із Кременця. Добро, засіяне ними в роки воєнного лихоліття, повертається сторицею сьогодні, - пише Галина Нагорнюк.

- Минулого року я познайомилась із Марією Круль – керівником громадської організації «Крок за кроком» у Замості, Польща. Як виявилось пізніше, її родина походить із Кременця. Вона розповіла, що під час українсько-польського конфлікту її бабусю з донькою (мамою пані Марії) та сестру бабусі протягом року переховувала та забезпечувала всім необхідним сім’я кременецького фотографа Мусія Скакальського, котра пізніше власними коштами допомогла їм виїхати до Польщі, - розповідає пані Галина.

За її словами, після війни родини контактували між собою, навіть у 60-х маленька Марія з мамою приїжджали на запрошення Мусія Скакальського до Кременця. Пані Марія пам’ятає, як гралася із його внуками. Проте пізніше цей зв’язок обірвався. Протягом останніх кількох років Марія Круль розшукувала родину Скакальських, але знайти їх не вдавалося. Вона не була впевнена, що правильно пам’ятає прізвище своїх рятівників, адже тоді була ще маленькою. І ось, коли Галина Нагорнюк запропонувала допомогти, Марія Круль дала їй скупу та приблизну інформацію про місце проживання, прізвища, які мають внуки Мусія Скакальського, і місця їхнього працевлаштування.

- Після проведених пошуків, зустрічей, розмов я майже втратила надію когось віднайти. Але мені все ж вдалося з’ясувати контакти Володимира Самчука, внука Мусія Скакальського. Сім’ю Самчуків я відшукала в липні 2015 р. і з того часу слугувала своєрідним містком між цими двома родинами, допомагаючи їм спілкуватися за допомогою Інтернету. Наприкінці квітня цього року Марія Круль нарешті реалізувала свою давню мрію та зустрілась із Володимиром Самчуком та його сім’єю. Коли ми йшли на зустріч, вона з хвилюванням у голосі поставила мені риторичне запитання: «Як можна віддячити сім’ї, яка колись врятувала життя моїй родині? Якби не їхня допомога у 1943 році, ми сьогодні могли б не жити…», - цитує почуте Галина Нагорнюк.

…Вони гуляли вулицями Кременця, були біля будинку, де їх переховував Мусій Скакальський, ходили місцями, де колись стояв будинок батьків Марії. Хоч батьківського будинку ми не віднайшли, оскільки пані Марія не пам’ятає, як він виглядав, їй гріла серце думка, що поряд близькі люди, що під ногами – земля дитинства, - розповіла Галина Нагорнюк.

- Мусій Скакальський (1902–1974 рр.) – кременецький фотограф, товаришував із кременецьким фотохудожником міжвоєнного періоду минулого століття Генріхом Германовичем, листувався з поетом та публіцистом Максимом Рильським. Мусій Скакальський пережив дві світові війни, революції, численні зміни влади на Кременеччині.  Залишив після себе рукопис книги «Спомини про Кременець», ілюстровану власними фотографіями тих часів та малюнками Івана Герасевича, - продовжує Галина Нагорнюк. - Гортаючи цей рукопис та сімейні альбоми, ми побачили перші етикетки Кременецького пивзаводу, відтворений на фото візит Вольфа Мессінга до міста (зізнаюсь, навіть не підозрювала, що Мессінг відвідував Кременець). Поступово та в деталях описано й відзнято важливі історичні події, показано, як змінювалося обличчя міста. Понад 300 сторінок старанної рукописної праці, яка мала б побачити світ... Особисто я впізнала багато фото, на які раніше неодноразово натрапляла в Інтернеті, але під ними не було вказано ім’я автора. Тепер я знаю, хто він, - каже пані Галина..

Марія Круль, котра народилася вже після війни, упродовж усього свого життя допомагає людям з особливими потребами. Як мама неповносправної дитини понад 20 років тому вона заснувала асоціацію дітей-інвалідів «Крок за кроком», яка нині має мережу реабілітаційних закладів у Замості. До сьогодні Марія Круль – незмінний керівник цієї організації. Вона також директор Реабілітаційно-терапевтичного центру для неповносправних дітей у Замості, лікар, має другу ступінь спеціалізації у сфері реабілітації, авторка публікацій про реабілітацію та соціалізацію неповносправних дітей, має низку державних нагород. Мабуть, переконана Галина Нагорнюк, є якийсь зв’язок між тим, що, попри загрозу смерті, зробила родина Мусія Скакальсьського для родини Марії Круль та тим, чим сьогодні займається пані Марія.

Довідка «ТЕРЕНу». 

Галина Нагорнюк народилась у Кременеці. Закінчила Кременецький ліцей ім. Уласа Самчука. Магістр державної служби в галузі «Світова та європейська інтеграція». Випускник польсько-американської програми ім. Лейна Кіркланда. Завідувач сектору інформаційної діяльності та зв’язків з громадськістю апарату Кременецької районної державної адміністрації. Цікавиться фотографією, рисунком. У 2009 році вступила до Кременецького фотоклубу «Позитив». Захоплюється подорожами. З 2011 року очолює  Кременецьку районну громадську організацію «Регіональний фонд розвитку та інтеграції», яка успішно реалізовує місцеві та міжнародні проекти, спрямовані на розвиток Кременеччини.

Орест Сарматський

Фото: «Волинський монітор», відкриті джерела