«Вона не шкодувала для мене білих стін»: відомий художник з Тернополя відкрив виставку, присвячену сторіччю матері (фото, відео)

“Живе і буде жити Україна від матері до сина” – виставка картин із такою назвою діє у Тернополі. Тут можна побачити картини Євдокії Дмітрух і її сина –  заслуженого художника України Миколи Дмітруха. Експозиція присвячена сторіччю з дня народження його матері. 

Мама не була художницею, вона все життя була кравчинею. Жила з цього, це був її хліб, а отже, для родини теж. Вона взагалі як людина була творча, здібна і для неї малювання не було чужим. У ній жив художник і невідомо, якби у неї була інша доля, можливо, вона б також стала професіоналкою, – розповідає заслужений художник України Микола Дмітрух.

Народилася Євдокія ДмІтрух на Південній Холмщині. У квітні 1945 року разом з рідними була депортована на Запоріжжя. А через рік під час примусового повернення додому зупинилася на Тернопільщині, де й оселилася, а згодом і одружилась. Проте, вже у 50-х роках знову за примусу змушена була переїхати на Миколаївщину, де й народився Микола Дмітрух.  

Війна, важкий післявоєнний час, депортації, переселення не дозволили їй стати професійною художницею. Проте захоплення малюванням передала малому сину.

Дома, на Миколаївщині, де ми проживали, і де я й народився, з приходом весни, ми перенесли майстерню в літню кухню. Мама там шила, а я малював. Вона ще тоді влаштовувала мені мої “персональні виставки”. Мама не шкодувала ні стін, нічого. Казала: “Я ось все це забілю, а ти, Коля, малюй”. І цих робіт було від підлоги до стелі, – все було завішане роботами… Вона була оптимісткою, вона мені допомагала. Це була моя і мама, і мій товариш, – пригадує Микола Дмітрух.

Такі виставки у літній кухні відвідували клієнтки матері-кравчині. Микола Дмітрух зізнається, що тоді похвала від неї була першим поштовхом до подальшої праці.

Дитячі фото Миколи Дмітруха

На початку 1970-х років родина переїхала на Тернопільщину. Поступово хобі пана Миколи перетворилося у професію. Згодом він став знаним графіком, представив десятки власних виставок. Зараз художник долучається до різноманітних мистецьких заходів, під час яких з радістю створює шаржі.

Євдокія Дмітрух малювала на любительському рівні до останнього. Так, картини, які стоять навпроти робіт її сина вона виконала олійними фарбами, акварелю, фломастерами у 83-річному віці. Річка, квіти, хати та люди на картинах – не випадкові, це відтворення села на Тернопільщині, в якому мешкала матір Миколи. А гуси – натяк на дівоче прізвище Євдокії – Гуска.

Вона любила квіти, садила їх, малювала, вона дуже кохалася в квітах. Тому на їх малюнках всюди квіти. Можете уявити, яка була молода душа, щоб в такому віці створити такі праці, які надихають. І я тішуся, що ця виставка зараз тут, – говорить пан Микола.

Роботи Євдокії Дмітрух зараз експонуються у холі торгівельного центру

У 2011 у світ вийшла книга “Народні приповідки, поговірки, примовки Холмщини”,  проілюстрована роботами Євдокії Дмітрух.  А у 2012 у 87-річному віці вона померла. Виставка її робіт – це пам'ять сина про матір. 

На ключових роботах Миколи Дмітруха, представлених на виставці, зображені рідні для митця степи Миколаївщини.

У мені живе той степ. Я живу тут, а степ малюю. Ностальгія за степом, – каже художник.

Навпроти робіт матері на виставці – картини Миколи Дмітруха

Побачити роботи Миколи і Євдокії Дмітрухів можна буде у будні до 22 травня в холі торгового-розважального центру “Подоляни” в Тернополі.  Також охочі можуть підтримати ЗСУ донатом у скриньку або придбавши картину Миколи Дмітруха. 

Фото Руслана Жирова та з архіву Миколи Дмітруха

Відео Руслана Жирова