Виповнився рік з дня загибелі Героя із Забойок (відео)

На могилу Андрія Капчура із села Забойки Тернопільського району приїхали його побратими - близько десятка бійців. Андрій загинув 25 січня 2015 року під час бою в Дебальцевому на опорному пункті «Валера».

Побратими розповідають, що зранку їх почали обстрілювати танки російських найманців. На одному танку і БМП наші захисники відбили наступ. Із сорока осіб загинуло семеро, двоє із них з Тернопільщини.

– Був бій, наступ танкової роти. Сєпарський танк виїхав на позицію. Його знешкодили, але в ньому почав рватися боєкомплект. Під час цього відлетіла башня від танка і його (Андрія.-прим.) і ще одного нашого побратима похоронило під башнею, – розповідає побратим Андрія Капчура Дмитро Терук.

25 січня на висоті 307,9 метрів над рівнем моря під Санжарівкою взвод піхотинців 15 гірсько-піхотного батальйону 128 гірсько-піхотної бригади, озброєні одним танком та БМП, відбили атаку російських найманців з  механізованого батальйону “Август”. Кулеметник Сергій та помічник гранатометника Микола розповідають: атаки не очікували, 25 січня – їх другий день народження.

– Встали, поснідали. Серьожка пішов на пост, я прийшов його поміняти, щоб він хоч чаю випив. Відразу, він тільки у бліндаж, а мене градом.

– Які були ваші дії?

– При обстрілі які дії? Голову поглибше – та й лежиш. Ніяких дій, спостерігали, поки не пішли танки… Які дії, як на тебе йде сорок тонн заліза, – пригадують  кулеметник та помічник гранатометника 128 бригади Сергій Кукурудза та Микола Андрущенко.

Борис Лисий каже: страшно стало тоді, коли противники знешкодили наш танк і проти їхніх чотирьох піхотинці залишились з гранатометами.

– Нас зранку почали обстрілювати градами, мінометами рівняти, така підготовка. Десь година тиші, потім виїхало п’ять танків і БТР, вони пройшлися перед нами. Від Санжаровки далеко, десь кілометрів два з копійками, перейшли на лівий фланг, розвернулися в лінію чи в бойовий порядок і пішли. На підході стріляли, перестрілювалися з нашим танком, поки його не підбили. Наші танкісти одного їхнього пошкодили добре, а четверо полізли на нас. Попалили нам все, що змогли, з важкої техніки, – розказує гранатометник 128 бригади Борис Лисий.

Це була ключова для контролю над трасою Дебальцеве-Троїцьке висота, захоплення якої дозволило б російським найманцям того ж дня взяти під контроль дороги в Дебальцеве і оточити наші війська.

Опорний пункт “Валера” захищали прості хлопці, мобілізовані в серпні 2014. Після цього бою російська пропаганда назвала їх “професійними польськими найманцями”, стверджують військові.

Джерело: tv4.te.ua