“Як можемо, так допомагаємо”: двоє пенсіонерів співають на вулицях Тернополя, щоб зібрати гроші на армію (фото, відео)

Двох вуличних музикантів з гармонікою можна неодноразово побачити у Центрі Тернополя. Своєю музикою чоловіки збирають кошти на армію, які чемно відправляють на благодійний рахунок через “Укрпошту”. Ярослав Олійник — вокаліст, його товариш Павло Коваль — вокаліст і гармоніст. Пенсіонери вже майже три роки разом грають та співають, аби підтримати ЗСУ.

У Тернополі ми часто співаємо на зупинці в Центрі, — біля церкви Різдва Христового. Буваємо й на Валовій. Стараємося виступати там, де більше скупчення людей, аби не дурно час пролетів. Щоб щось таки “капнуло”, — розповідає Ярослав Олійник. 

Виступають по 5-6 годин у день

За день музиканти в середньому збирають 200-400 гривень.

Співаємо приблизно 5-6 годин — це наша добова норма. Починаємо коли як, інколи з 9.00, інколи — з 13.00. Як коли виходить, — каже чоловік. 

Люди реагують на музикантів по-різному.

Дехто думає, що ми на горілку збираємо гроші. Але ми маємо докази, ми маємо дозвіл міської ради. Також маємо квитанції, які свідчать про те, що перераховуємо кошти на армію. Хто вимагає, тому показуємо. Ці гроші дуже важко збираються, — говорить пан Ярослав.

Репертуар музиканти підбирають самі. Вони співають переважно народні та козацькі пісні, — такі, що перегукуються з сьогоденням

В основному це патріотичні пісні: козацькі, про війну і так далі. Пісні, які дійсно символізують той період, в якому ми зараз живемо, – зазначає вокаліст.

Пісню “Спочивати вже пора” співають в церквах, ми взяли її звідти, вона якраз підходить нам в репертуар. Людина йде, чує про, що ми співаємо, і це піднімає в людей почуття патріотизму, – додає він.

“Просто ходити і просити, –  скажуть, що жебрак”

Ярославу Олійнику вже виповнилося 74 роки, родом він з Львівської області. У Тернопіль переїхав понад 40 років тому. Розповідає, що раніше працював кранівником на будівництві. І хоч й не має музичної освіти, проте співати любить.

Я любитель пісень, поклонник сильний-пресильний, — зізнається чоловік. 

Павло Коваль на чотири роки молодший від свого товариша. 

Мені на другий рік буде 70. Але я відчуваю ніби мені 23 роки, – каже пан Павло.

Інструменталіст родом із села Плісняни Зборівського району. За освітою тракторист, проте пропрацював у будівельній бригаді майже 15 років. Наразі працює двірником. 

Як на мене, то робота вигідна, бо я раненько роблю ії і маю цілий день, аби грати на гармоніці. Але буквально щодня ми не граємо, бо я в п'ятницю, суботу, неділю  їду в село. Деколи в неділю після обіду ще трохи на армію збираємо, – розповідає гармоніст.

Саме пан Павло подав прохання до міської ради надати їм офіційний дозвіл грати.

Як можемо, так допомагаємо армії. Просто ходити і просити, –  скажуть, що жебрак,  а так видно папери від міської ради і надпис “Збір коштів на армію”. Людей більше приваблює музика, – каже Павло Коваль.

Усі зібрані кошти музиканти відправляють на армію. 

Через пошту на вулиці Коновальця відправляємо. Кажуть: “Хочете на дрони, на поранених солдатів?” Але я в загальному на армію переводжу. Там вони вже розподіляють, куди потрібніше, – додає він.

Читайте також: У Тернополі щодня грає музикант у пам'ять про полеглих Героїв (відео).

Фото, відео Терену