Як одягались у Копичинцях на Тернопільщині 100 років тому

Світлину з зображенням того, як одягались в Копичинцях на початку 1920-х років на прикладі сім' Д. Легкуна опублікували на фейсбук-сторінці «Історичний клуб "Копичинці».

Як ідеться в дописі, більшість одежі була домотканою. Чоловіки літом ходили в довгих, з грубого полотна, сорочках, вузенький комір і груди обов'язково повинні були вишиті чорними і червоними нитками. Штани також були з грубого полотна, замість ґудзиків на сорочці і штанях — очкурі. Сорочка поверх штанів підперізувалась ременем, біля якого обов'язково був прив'язаний складний ножик та калитка на гроші. На голові носили плетений з пшеничних стебел капелюх з червоною вузькою стрічкою навколо. Молоді носили низькі капелюхи, старші — вищі.

Літом всі переважно ходили босими. До церкви йшли (старші і малі) також босими, несучи чоботи на плечах. Не доходячи до церкви, взувались. Дехто ходив у постолах з липового лика. Чоботи були із закоченими халявами. Носили холошні з грубого битого сукна. Зимою ходили в чоботях, сорочку заправлялив штани. Поверх неї одягали жакет-кабат з битого грубого полотна в чорно-білі пасочки, по кабаті одягали довгий або короткий, без коміра, кожух.

Замість капелюха носили високу чорну баранячу шапку. Жінки літом одягали довгі сорочки, верхня частина яких була шита з тонкого полотна і обов'язково була вишитою. Носили довгі до п'ят, з так званими фалдами, спідниці. Поверх них — одягали фартушок.

Bолосся на голові завивали в кичку (це був дерев'яний обруч) і вбирали в каптурок, по якому надягали мережаний чепець. Все це зав'язували шаляновою хустиною, як турецький тюрбан. Йдучи до церкви, одягали спідниці із кращих матеріалів, блюзки-кабат були короткі, обшиті плюшем.

На голову брали ще білі рантухи, які зав'язували під бородою, кінці виводили назад, які, звисаючи, лежали на плечах. На шию надівали спеціально гаптований комір, червоні правдиві коралі.

Підперізувались червоно-жовто-зеленими крайками, зав'язуючи на один бік, кінці їх повинні були звисати до колін. Ходили в чоботях. Подібно вдягались дівчата, тільки в коси вплітали квіти і широкі вдвоє складені стрічки (бинди). Ходили літом босі, зимою — в чоботях на високих з підковами каблуках. Кожухи носили короткі, білі, часто з вишивкою на грудях, по краях і спині. На голові носили грубі різнокольо-рові хустки.

Хлопці (парубки) подібно чоловікам — підперізувались ременями з блискучими ґудзиками. На солом'яні капелюхи, крім широкої довкола стрічки, причіпляли ще квітку та шпильки-трясулі, дехто ще і пір'я з півнячого хвоста. В будні дні ходили у військових шапках — чорних, зелених, синіх.

Малі діти штанів не мали, ходили тільки в сорочках, босі і літом, і зимою. Виходячи надвір (зимою), надівали фурки (подібне до тапочок). Ті, що ходили до школи, мали чоботи. Часто були одні на двох, трьох дітей. До школи ходили по черзі. Купований одяг стали носити аж у 20-х роках.

Читайте також: Як виглядали зимові Бережани на старих світлинах

Фото: «Історичний клуб "Копичинці»