Як сніжинки, але з ниток: чим дивує майстриня з Тернопільщини (фото)

Коли створює ці рукотвори, тішиться, бо ж створює красу, і кожен рядок наближає до неї. Чому саме в’язання гачком? Що слід врахувати, приступаючи до цього рукотвору? Про це та інше розпитала пані Ольгу.

В’язати гачком мене навчила нині покійна бабуся, вона ж прищепила любов до цього заняття. Пригадую, як вчила пров’язувати повітряні петлі та стовпчики, звісно, вони вдавалися не одразу, але я намагалася в’язати все вправніше та вправніше. І виходило. Пізніше, коли опанувала прийоми, вив'язала мереживну кофтину — аж ніяк не була досконалою, але сама створила її, тому мене це неабияк потішило.

Гачкування універсальне — можна створити найрізноманітніші вироби: одяг, предмети інтер’єру, взуття, іграшки. На мою думку, в’язати гачком в рази швидше, ніж спицями, крім того, можна деталі найрізноманітніших форм і розмірів, отже втілити будь-яку творчу фантазію. Не дивно, що нині в'язання гачком досить популярне — чимало майстринь і майстрів створюють такі вироби. Цікаве й саме в’язання як процес. Воно розвиває дрібну моторику, бо ж треба виконувати найрізноманітніші рухи та робити це вправно, а, крім того, покращує пам’ять, бо ж постійно треба запам’ятовувати послідовність та види стовпчиків, аби правильно відтворити візерунок. А ще позитивно впливає на розвиток уяви — крім того, що є схема, треба уявити, яким буде виріб у вибраному кольорі, виконаний певними нитками. 

Гачком я створюю різні вироби, проте найбільше до вподоби легкі мереживні серветки. Вони нагадують мені візерунки, які мороз малює на шибках. Виконані вправно, такі серветки — витвір  мистецтва.  Крім того, створюю скатертини. Одне з найскладніших завдань для мене — це вибрати нову схему для серветки чи скатертини, бо ж їх безліч, а треба віднайти ту, котра припаде до душі. Помітила, що з кожним пов'язаним рядком я більше та більше закохуюся у свій виріб. Але розкривається краса після того, як накрохмалю завершену серветку — тоді проявляються дрібниці орнаменту, можна розглянути цілісний візерунок. Окрім серветок, люблю в’язати декоративні наволочки на подушки. Їх можна створювати з мотивів, тобто окремими частинами, а також суцільним полотном, а відтак оздобити мереживним пругом і декоративними елементами. А ще, звісно, хустки. Пригадую, як дитиною у старому пожовклому журналі побачила хустку із красивим мереживним візерунком. Відтоді мріяла навчитися в’язати саме так. І ось я цим займаюся.

Одне з найголовніших завдань перед тим, як братися за роботу, — правильно підібрати  розмір гачка, відповідно до ниток. Якщо не зробити цього, відбуватиметься дискомфорт під час гачкування. Використовуючи гачок меншого, ніж потрібно розміру, отримаємо занадто щільне, тверде полотно, або ж навпаки, коли завеликий, то зв’язана річ буде рихлою. Враховуючи цей технічний момент, в’язання проходитиме легко та із задоволенням. А емоційний стан під час в'язання дуже важливий, бо свою енергетику вкладаю у виріб. Мабуть, найбільшого концентрування потребую початок роботи — треба правильно зробити заміри та розрахувати петлі. Хоча й потім, під час в’язання, треба бути пильною, аби не припускатися помилок. Для в’язання серветок використовую бавовняні або бавовняно-лляні нитки, такі підійдуть і для літніх виробів, а для зимових використовую напівшерсть, а також суміш.

Усі в’язані вироби потребують правильного догляду, завдяки ньому речі служитимуть довго та зберігатимуть привабливість. Зокрема, прати їх слід тільки вручну у теплій воді, засіб для прання краще використовувати спеціалізований — залежно від складу ниток, іноді для цього використовую шампунь для волосся. Опісля треба прополоскати виріб до  чистої води, легко відтиснути, не викручуючи. Сушити треба у горизонтальному положенні, аби вони не розтягувалися. В’язані серветки та скатертини потребують на крохмалення — так вони добре зберігатимуть форму та не будуть деформуватися. 

Фото надані співрозмовницею