Як на 100 доларів за чотири дні отримати нові враження у Польщі

Кожен з нас, не зважаючи на розміри гаманця, мріє влітку про відпочинок. Оскільки запити не завжди відповідають можливостям, комусь достатньо релаксу із сапкою на дачній грядці, а хтось «замахується» на зелений туризм. Меншій частині громадян щастить відпочити на морях чи у сухопутній Європі.

Ми з подругою Марією Загірською вирішили перевірити наші фінансові можливості у поїздці до найближчого сусіда - Польщі. 
Отож, вирушили за маршрутом: Тернопіль – Львів – Томашов Любецький – Люблін  -  Варшава – Люблін – Перемишль – Львів – Тернопіль.

Бюджет: до 100 $ на особу.

Дорога. Розраховуючи на суму відпочинку у 100 $ з кожної, перш за все потурбувались про витрати на дорогу. Щоб максимально на ній зекономити, добираючись із міста в місто, їхали по-різному: трохи автостопом або, по-польськи – самоходом, на авто, трохи - потягами і  автобусами. Я вперше відкрила для себе автостоп.

Одразу про ціни: автобусом від Любліна до Варшави (160 км) можна дістатись за 25 злотих. Потягом виходить трохи більше - до 30 злотих. Їхали 2-м класом, так як інших квитків не залишилось, і, пропри те, мали 4 пересадки. Згодом нам щастило на автостоп. Діло це не складне: доходиш до центральної траси, показуєш рукою знак "люкс" і чекаєш, коли хтось зупиниться.

Першими нас хотіли підібрати байкери, але у них не було захисного шлему. А невдовзі над’їхав чоловік років 30 на легківці, який погодився нас підвезти. Загалом за 4-денну подорож ми подолали автостопом 1200 км.

Житло. У перший день відвідали кілька невеликих містечок неподалік кордону і вирішили ночувати у більшому місті - Любліні. Обійшли центральні хостели - місця скрізь були заняті (і ціни не такі уже й дешеві - 40 злотих за ліжко). Погулявши у пошуках ночівлі до опівночі, добре змерзли і зупинились в одній із цілодобових кафешок. Заклад нагадував паб, але не такого типу, як у нас. Просиділи тут до світанку, і нас ніхто не попросив «на вихід», хоч вільних місць тут не було.

Зрання вирушили до Варшави. Навчені досвідом першої ночі, житло шукали заздалегідь. Ночували у затишному хостелі, ліжко тут теж коштує 40 злотих.

З нами в кімнаті зібралась компанія з усіх-усюд: француз, австрієць, іспанець і дівчина з Канади. Всі вони подорожують, аби пізнати світ. Канадійка залишила свою перспективну роботу управління рестораном і просто насолоджується життям. (У той момент я добряче задумалась, чого насправді хочу від життя). 
Останню ніч подорожі провели теж у Любліні, але вже не у затишній кав’ярні, а на залізничному вокзалі. Ночувала на вокзалі вперше, сподіваюсь, що і в останнє. Двічі нас будила поліція, питала, куди їдемо. Відповідали: «Додому». Поліцаї посміхались і йшли собі. 

Іжа. Ми, як порядні галичанки, взяли з собою у дорогу невелику торбину з харчами. Її вистачило на добу перекусу. Наїдки польської кухні вперше дегустували у тій кав’ярні у Любліні, де провели ніч.

Перелік страв у меню був не вельми - 2 зупи і 4 страви, назви яких важко було зрозуміти. Маша в їжі не вибаглива, і я показала пальцем офіціантці перше-ліпше, що було у меню. Та побачити «такі» страви усе ж не сподівалася. Одну тарілку обклали м’ясом (то була тушонка) із малосольним огірком, а на другій розклали сире мелене м’ясо, подрібнений огірок і ще щось консервоване. Збоку - шмат масла і щедра порція гірчиці. За кожну тарілку віддали по 9 злотих. Досі не знаю, як це можна було їсти. На наступні дні харчувались економніше. Продукти із супермаркету готували у хостелі. На зворотню дорогу продукти теж закупили у місті.

Розваги. З Машею ми побували на фестивалі Фольвіско, пізніше потрапили на музичний фестиваль у Любліні. Підійшли, готуючи гаманці до спустошення за дійство. Але ні - вхід на фестиваль був безкоштовним.

Такої затишної атмосфери, як на цьому фесті, ще не бачила. Привітні люди, хороший сервіс і безпека (вхід на захід перевіряла охорона).

Значно ширший спектр розваг можна знайти у колоритній Варшаві. За день ми безкоштовно відвідали 5 фестивалів. Там і малим, і старим була радість (хоча тих доглянутих, усміхнених, ввічливих людей віком за 60 важко назвати старими). На кожному заході співи і танці, всі розкуті, емоцій не стримують…
«Бути у Варшаві і не відвідати зоопарк – негоже» - так я подумала, як тільки побачила його на карті. Вуаля - вхід знову вільний. Готувалась побачити щонайменше з десяток екзотичних тварин, але очікування не справдились, побачила лише… 8-метрового жирафа. На вигляд був злим, хм, може тому, що із заліза. От такий був похід у зоопарк.

Гроші. Це те, що зачепило особливо. Отож, переходиш кордон і бачиш, що 1 злотий вартує 6 грн і 20 коп. просуваєшся вглиб Польщі - і злотий уже 7 грн. А у Варшаві 1 злотий – всі 10 грн. Ну, що скажете? Я була вражена, і тут та зразу почала перераховувати усе в гривні. Вийшло, що скромне ліжко у хостелі коштує 400 грн, йогурт - 40 грн, кава - 30 грн, печиво - 50 грн. Далі уже просто не рахувала...

Люди. Найбільше запам’яталось кілька особистостей. Перша - жінка років 45, прибиральниця у варшавському хостелі. Вона, як виявилось, українка, сама з Дніпропетровська, ще рік тому у неї був свій бар, але криза його "з’їла". Зараз вона заробляє по 100 злотих в день. Про витрати розповіла: 400 злотих платить за житло, 300 - продукти на місяць, 150 - дрібні витрати. Оскільки має звичку курити, жалілась на дорогезні сигарети. Але загалом роботою задоволена. 
Канадійка – дівчина-мандрівниця. Вона покинула престижну роботу і подорожує. На вигляд - років 25, здалося, що вона – шукачка гострих відчуттів. Подорожує усією Європою, їй цікаво про все дізнаватись і спілкуватись. 

І ще - Роберт, хлопець, який зупинився, щоб підвезти нас із Варшави до Любліна. Виявилось, що «хлопцю» 38 років, їхав від дівчини, з якою зустрічається вже рік. Відкритий до спілкування (але знав лише польську), розпитував про ситуацію в Україні і розказував власні враження.
… Я не люблю повертатись в одне і те ж місто двічі. Сподіваюсь, вже зовсім скоро відкрию для себе щось нове. І наостанок, хочу подякувати дівчині, що протягом 4 днів вислуховувала мої ниття, жалі, ділила зі мною радість і захоплення. Дякую тобі, Загірська Марія!

У 100 доларів на кожну ми, до речі, вклалися. Навіть якась дещиця ще залишилась.

І лише декілька порад з власного досвіду останньої подорожі:
- Плануйте завчасно свій маршрут, можливо, вам пощастить побачити більше.
- Переглядайте прогноз погоди, місця, куди їдете, перед тим, як пакувати рюкзак.
- Продумайте, чи потрібно вам житло, і якщо так, тоді де ви зупинитесь.
- Розраховуйтесь валютою країни, в якій перебуваєте (менша комісія), подбайте про гроші на картці і готівку. 
- Беріть речей менше, все громіздке одягайте на себе (краще накинути куртку, аніж запхати її в рюкзак).
- І нехай щастить бачити більше!

Оксана СЛОБОДЯН.

Фото автора і Марії Загірської.