Як тернопільський співак підкорював «Голос Країни»?

Про нього широка аудиторія слухачів дізналася після телешоу «Голос Країни». Стали впізнавати на вулицях, запрошувати на концерти та ефіри. Учасник п’ятого сезону Володимир Трач – ліричний, стриманий і надзвичайно професійний, відрізнявся новим «тонким» образом на сцені «Голосу…».

На першому ефірі він виконав пісню «Ніжно» Андрія Підлужного, – вони давні друзі, обоє тернополяни. І їхній творчий тандем далі триває.

Нещодавно Володимир Трач репрезентував кліп і нову пісню Андрія «Знаєш». А шоу «Голос Країни» стало для співака саме тим поштовхом у житті та музичній кар’єрі, на який так чекав. Володимир тісно співпрацює зі своїм тренером Олександром Пономарьовим і викладає у його Вокальній Академії. А ще має дуже талановитих власних учнів, шукає новий матеріал, працює у студії, пише Тернопільська липа.

Пісня «Знаєш» була написана ще шістнадцять років тому. Чому аж тепер дійшла до неї черга?

-В Андрія Підлужного, автора цієї пісні, надзвичайно багато пісень, і всі вони народжувалися в різні роки. Їх, можливо, ніхто й не чув. Для більшості «Знаєш» – це, звичайно, нова пісня, а те, що вона написана в 2000 році, якби Андрій не розповів, ніхто цього би й не знав.

- Як так сталося, що ти її обрав?

-Просто прийшов до Андрія, ми почали співати його пісні. Він дістав свій записник. А там, ого-го! Просто безцінний клад пісень! Він як відкрив цей щоденник і почав співати, – одна пісня краща за другу. Я розгубився і не знав що сказати!

- То це Андрій її для тебе обрав?

-Ми разом обирали. Він запитав, яка з усіх ближче мені до душі, що я зараз переживаю, який у мене стан? І я чомусь відчув саме цю пісню.

- Андрій Підлужний як з виконавцями працює з Тонею Матвієнко, Тіною Кароль. Тепер і з тобою?

-Виходить, що так. Творчість Андрія для мене дуже близька за настроєм, мелодикою, ставленням до життя. Ми обоє – лірики. Андрій розповів мені, що коли він приніс пісню «Знаєш» додому і включив мамі, то вона сказала «Ой! Молодець! Ти так гарно заспівав. Це такий подарунок, синочку». Вона навіть не зрозуміла, що це не Андрій співає! Він потім пожартував: «Слухай, ти так заспівав цю пісню, що навіть рідна мама не впізнала, хто це!». Я дуже радий був такій оцінці. Але хочу сказати, що не так воно все і легко дається, як здається: пісню «Знаєш» я записував мінімум півроку. Спочатку не міг знайти цей звук. Крім того, щоб заспівати, її треба було записати в правильному «саунді»: як вона повинна звучати, які інструменти мають грати. Був не один варіант цієї пісні, поки я визначився з остаточним. Все переписувалося: як голос, так і аранжування. Поки не дійшло до того, що я зрозумів: «Вона має звучати саме так, а не інакше». І тоді почав думати про відео.

- Можна сказати, що це не є проста пісня для осмислення?

-Не тільки ця пісня. Часом виходить так, що пісня народжується, записується і за два-три дні виходить в ефір. По-різному буває. Але, в основному, так і робляться пісні.

- Кліп на пісню «Знаєш» вийшов стриманий за сценарієм і самою естетикою відеоряду. Ти таким його уявляв?

-Саме таким. Це була моя ідея – я йду-йду-йду… Нехай кожен собі додумує, куди я прихожу. Бо дехто каже: «Та як, ти в кінці кліпу кудись пішов!». А я кажу: «А ви що хочете, щоб я там прийшов у якусь «ізбушку», де сидить і чекає на мене дівчина?». Людям хочеться якоїсь конкретики. А я вважаю, – нехай кожен додумує цей сюжет.

- Крім того, яким вийшов кліп, ти взагалі маєш свій стиль, що проявляється в логотипі, в тому, які банери виставляєш, просуваючи пісню «Знаєш». Довго над цим думав, чи це вийшло саме собою? У тебе є люди, які допомагають, це твоя нинішня команда?

-У мене нещодавно з’явилася людина, яка мені допомагає в тому, щоб все «по-людськи» виглядало в Інтернет-просторі. Донедавна я був один. Але розумію, що у кожного артиста має бути команда. Якщо ти її не маєш, то самому нереально все встигнути. Професіонали музичної галузі, з якими я зустрічаюсь, мені говорять про те, що мушу зібрати навколо себе хорошу команду, інакше нічого не вийде. Це, окрім того, що має бути творчий матеріал.

- Але ти дійшов до розуміння того, що тобі потрібен продюсер і яким його бачиш?

-Продюсер, насамперед, має бути однодумцем, якому подобається моя творчість, і він буде йти разом зі мною, в тому ж напрямку, що і я.

- Ти бачиш, що така людина є?

-Зараз не бачу. Але знаю, що вона знайдеться.

- П’ять років тому ти пішов із вокального колективу «Man Sound». Говорив, що пішов в нікуди. Тоді ти думав, що все налагодиться саме собою?

-Зараз, слава Богу, все налагоджується.

Але ж п’ять років – це великий проміжок часу…

- Так. Але в цьому немає нічого страшного. Головне – не стояти на місці. У мене так склалося, що великий поштовх стався після шоу «Голос Країни».

- У плані творчості чи впізнаваності?

-Це був творчий поштовх. Я не кажу про впізнаваність. Вона, звичайно, з’явилася. Але для мене головне – творчість, бажання щось робити і нести людям свою музику.

- Після «Голосу…» тебе помітили, ти знайшов якісь нові знайомства в музичному середовищі, тих людей, до яких іншим чином не міг би підійти?

-Швидше за все, це нові друзі. З багатьма я був знайомий, адже довго вже в шоу-бізнесі, і мене майже всі знають. До речі, про «Голос…». Коли пішов з «Man Sound», щоб якось трохи про себе нагадати, ходив на «Голос Країни» не раз. Був на кастингах усіх сезонів. Але мене не брали. І коли я сказав собі: «Все, не буду більше туди ходити», мені подзвонили з «1+1» і сказали: «Володя, ви не хотіли б до нас прийти, і ми вас послухаємо?». Ну , думаю, коли вже самі подзвонили, то треба йти, але ця спроба остаточно буде останньою. Але цей похід був вдалим, продюсери мене затвердили і далі все пішло…

- Знову ж, на сліпих прослуховуваннях ти співав пісню Підлужного «Ніжно». Чому саме її обрав?

-Я співав на кастингу для продюсерів декілька пісень і навіть не брав із собою ніяких «мінусовок», – просто так прийшов, з «голими» руками. Запитав, чи є якийсь клавішний інструмент. Тоді сів і просто пограв декілька пісень. Усім дуже сподобалося, і мені дали зрозуміти, що все, я вже на зйомках, і сказали, що буду співати «Ніжно». Я відразу ж подзвонив до Підлужного і сказав: «Ти уявляєш! Мені дали твою пісню!».

- Андрій тішився за тебе?

-Звичайно. Він за мене дуже радіє у всіх моїх успіхах. Ми давно дружимо, і він довго чекав, щоб я почав самостійно працювати.

- Яке ставлення в середовищі артистів до всіх цих талант-шоу? Що ви думаєте про них, і що вони дають тим, хто став їх учасником?

-У нас прекрасне ставлення. Але зі всіх цих шоу я б виділив «Голос Країни». Тому що в ньому найбільше музики, найбільше голосів. Мені самому часом цікаво передивлятися «Voice» Британії чи США.

- Ті, хто брав у них участь, наприклад, Тоня Матвієнко, що їй дав цей проект?

-А хто знав Тоню Матвієнко до цього шоу? Для співака це завжди поштовх, шанс. І ним потрібно користатися. Я, до речі, саме цим зараз і займаюся: записав дві пісні, зняв кліп.

- Коли після шоу я поїхав у Львів на «Альфа-джаз», гуляв вулицями, то мені люди проходу не давали. У мене було лише три ефіри на «Голосі», і я не очікував такого ставлення: просто шарпали за руку і просили «Будь ласка, тільки не залишайте спів, співайте далі». Зустрів якось в той час Джамалу і запитую «Що відбувається?». Вона відповіла, що це швидко пройде, бо час такої пам’яті – буквально півроку. І порадила мені не розслаблятися, а випускати свою музику. Й справді, люди тебе пам’ятають, поки ти в «ящику», а потім – забувають.

- Ти відчуваєш зараз сприятливу ситуацію для української музики?

-Зараз всі говорять про це. Попит відчувається. Але й далі важко пробитися на радіостанції.

- А з піснею «Знаєш» ти пробував вже виходити на радіо?

-Пробував. Продюсери цікавляться. Хтось спочатку відповідає, а потім пропадає. Якось дивно ведуть себе наші провідні всеукраїнські ФМ-радіостанції. Але все ж, цікавляться.

- Тобто, наступний хід до популярності – це радіо, щоб бути на слуху?

-Або радіо, або телебачення – музичний канал. Один канал мені, до речі, вже відмовив, –сказали, що це «неформат».

- Можливо, ти й справді «неформат» для таких мас-медіа, які працюють для широкої аудиторії?

-Особливо підлаштовуватися під «формат» я не буду. Все ж таки, хочеться співати ту музику, яку відчуваю, яку ціную.

Але маємо приклад того ж Андрія Підлужного, в якого не склалося з кар’єрою популярного виконавця. І музика у нього інша, ніж прищеплюють нашому масовому слухачеві…

То що, в нього музика неформатна?! Але ж Тіна Кароль робить її форматною!? Завжди є час на те, щоб знову з’явитися. Я ходжу на інтерв’ю, в тому числі і на радіо, з цією піснею. І коли дізнаються, що Підлужний її написав, у всіх реакція така: «Сам Андрій Підлужний!». Він як автор про себе заявив дуже сильно. Про нього усі дуже високої думки, – він чудовий мелодист, у нього надзвичайно красиві пісні. Тобто, його зараз знають більше як автора пісень. А ті, хто пам’ятають Підлужного і як виконавця, то взагалі мені не дають проходу із запитаннями «Коли Андрій щось заспіває?». Я йому телефоную і розповідаю, що «всі просять тебе, повернись, запиши щось нове!».

- Я теж помітила у Facebook під піснею «Знаєш» немало коментарів на зразок, «чому Андрій сам не заспівав її». Як ти ставишся до такої реакції його шанувальників?

-Я прекрасно все сприймаю! Дуже хочу, щоб він почав співати. У нього ж стільки пісень! А потім, його голос! Я вважаю, що таких голосів у нас в Україні більше немає. Тобто, все для повернення на сцену у нього є. Залишилося, щоб іще склалися зірки на небі.

- Ти говорив, що співаєш пісні друзів. Чому свої не співаєш?

-Думаю, що це ще попереду. Якщо друзі мені допомагають і в них надзвичайно красиві пісні, то чому б їх не співати. Відчуваю, що мої пісні «не дотягують» до цього рівня.

- Для співака обов’язково писати пісні самому?

-Бажано. Мені багато хто про це говорить, як і те, що в піснях інших авторів завжди буду «не я». Але я би так не сказав. Вважаю, що пісню Андрія знайшов і, в принципі, відчув та заспівав так, як вона має бути, як собі уявляю.

- Як твої колеги сприйняли цю пісню?

-Усім дуже подобається. Взагалі, дивно, що так багато позитивних відгуків.

- Ти зараз почуваєшся комфортно у ролі сольного співака?

-Мені дуже комфортно. Прекрасно себе відчуваю. Немає жодної ностальгії.

- Отримав те, чого тобі бракувало?

-Якраз отримую, я в процесі. Тобто, у мене як у творчої людини, звичайно, є амбіції. У мене була амбіція сольного виконавця, і я цього не приховую.

- Раніше їх у тебе не було?

-Були. Просто є такі моменти, коли ти живеш і в тебе, ніби все складається: «Man Sound», концерти, все добре, налагоджено… Нічого особливо робити не треба, усе є. Спочатку хотів паралельно займатися сольною діяльністю, але не зміг. Чому – не знаю. Почав це робити тільки тоді, коли пішов з колективу.

- У «Man Sound» тобі було комфортно, це був тоді успішний проект?

-Звичайно, успішний. Взагалі, вдячний долі, що туди потрапив. Не знаю, де б я був зараз і чим займався б в іншому випадку. Я прийшов у «Man Sound» майже з початку його існування, на третьому році. Вони довго шукали вокаліста такого плану і мене зразу взяли, послухавши кілька пісень. Перед тим у Тернополі, ще як вчився в музучилищі, співав в гурті «Літопис». Це були мої перші напівпрофесійні кроки. До Києва потрапив випадково: разом із «Літописом» ми виступали тут на концерті, і якась жіночка підійшла й запитала мене, чи не хочу я вступити до інституту культури. На той час мене не взяли на музпед Тернопільського педуніверситу, тому й погодився на таку пропозицію. Вступив до Київського інституту культури. І вже потім так склалося, що потрапив у «Man Sound». Хоча таких планів – жити та працювати в Києві, – на той час я не мав.

- Після «Голосу…» у тебе склалися добрі стосунки з твоїм тренером Олександром Пономарьовим? Він тобі допомагає у творчості?

-Допомагає, звичайно. Мені завжди є з ким порадитися, бо Саша – не остання людина в шоу-бізнесі. Тому мені завжди цікава його порада. Я можу подзвонити до нього в будь-який час і завжди послухати його думку. Це дуже для мене важливо. Поки що у Саші на студії я ще нічого не записував. Але, сподіваюся, що скоро почну, – буваю тут часто, майже через день, і щоб не писав ніякої музики, такого не може бути. Все ж таки рано чи пізно має початися наша студійна співпраця…

Після «Голосу…» Саша Пономарьов до мене подзвонив і сказав: «У мене є до тебе пропозиція. Я відкриваю вокальну академію і хочу, щоб ти в мене викладав». Я відповів, що звичайно погоджуюся. Так туди й потрапив.

- Туди приходять люди, які вміють співати, чи не тільки?

-Дуже різні люди приходять. І мені цікаво з ними працювати. По-перше, це певна тусовка: хто би не приходив в академію на «інтенсив», ти спілкуєшся з новими людьми. Крім того, всі вони творчі. І коли тебе оточує цей новий творчий простір, ти сам підзаряджаєшся емоційно. Саша не дарма зробив у себе в студії цю творчу атмосферу.

- Для чого ж все це?

-Коли тебе оточують творчі люди, коли кипить робота, в повітрі творчість реально «літає». Її можна відчути «на нюх», і це відчуття дуже цінне: з тобою щось робиться, з’являється купа ідей. Саша розповів, як після першого чи другого «інтенсивну» у нього було таке бурхливе натхнення, що він пішов і написав три пісні. Ось тому це й потрібно, – надихатись чимось, іншими людьми, їхніми очима, які горять.

- Я розумію, що ти життям ідеш більше інтуїтивно?

-Але зараз до мене доходить, що треба робити якесь розпланування. Потрібно розраховувати, що конкретно за рік виконати. Щоб артиста помітили і почали за ним слідкувати, повинно щось відбуватися: він має випустити пісню, зняти кліп, і невдовзі, за наступних три місяці, це повинно повторитися. Тому, що такі правила.

- Андрій Підлужний писав, що ти не магнат, а простий хлопець, талановитий, і він має на тебе великі надії. Як тобі такому «простому хлопцеві» все вдається?

-Головне, мати бажання. Якщо воно є, то можна гори звернути. Незважаючи на те, є в тебе гроші чи немає. І добре, що в мене, впродовж багатьох років з’явилися такі друзі, які мені зараз допомагають.

- Яка твоя найближча нова мрія?

-Записати альбом.

- Це будуть пісні інших авторів, не твої?

-Так. А чому й ні? Ти ж все одно можеш одну й ту саму пісню виконати по-іншому. Я сідаю за фортепіано, і поки не відчую пісню, по-своєму не заспіваю, за неї не беруся.

Зараз у мене такий своєрідний інкубаційний період: накопичення матеріалу, пісень, студійна робота.

Що ж, будемо чекати твоєї нової музики…