Якщо житло є об’єктом культурної спадщини

Автор колонки адвокат Тетяна Середзінська (тел.0987974627, e-mail: law410@ukr.net)

Після другої світової війни місто Тернопіль, як і ряд інших міст нашої Держави зазнало масштабних руйнувань. Відбудовані житлові будинки центральної частини Тернополя в поствоєнний період практично усі є пам’ятками містобудування та архітектури місцевого значення. Проживання в таких будинках (квартирах) покладає на власників ряд додаткових обов’язків, визначених Законом.

Слід пам’ятати, що культурна спадщина в цілому Світі є єдиним цілим, складові частини якого є не роздільними. Кожна держава несе відповідальність перед своїми громадянами та перед усім Світом за збереження культурної спадщини. Міжнародні організації такі як ЮНЕСКО, ІКОМОС є об’єднаннями, якими накопичено з цієї проблематики величезний досвід. Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року.

Питання охорони пам’яток є і залишаються актуальними. В Україні Законом який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини є Закон України від 08 червня 2000 року «Про охорону культурної спадщини».

Отож, якщо ваше помешкання є об’єктом культурної спадщини, варто знати наступне.

За типами об’єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори), комплекси (ансамблі), визначні місця. За видами: археологічні, історичні, об’єкти монументального мистецтва, об’єкти архітектури, об’єкти містобудування, об’єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об’єкти науки і техніки.

Відповідно до Закону, усі пам’ятки архітектури за статусом поділяються на пам’ятки місцевого значення, національного значення, міжнародного значення, невиявлені, але гідні статусу пам’ятки.

Право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.

Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Якщо будинок чи квартира є особливо привабливою для туристів та має особливе значення, відповідно до ст.12 Закону власник такого майна повинен за погодженням з органами охорони культурної спадщини організувати екскурсійне відвідування пам’ятки.

Купівля, продаж, передача у користування, переобладнання, ремонт, реставрація, консервація, розміщення реклами чи вчинення будь яких інших дій без попереднього погодження на це із відповідним органом охорони культурної спадщини тягне за собою відповідальність.

Статтею 21 Закону встановлено, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам'ятки відповідне попередження. Якщо власник пам'ятки не забезпечить заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження. Викуплена пам'ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам'ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.

Статтею 46 Закону визначено адміністративну відповідальність за порушення вимог цього Закону: За ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки, порушення режиму використання пам'ятки, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці, зміну призначення пам'ятки, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а також за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону.

Статтею 298 Кримінального кодексу України визначена також кримінальна відповідальність за Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини. Варто зазначити, що відповідно до Закону, застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального покарання не звільняє винного від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власникові пам'ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією.