Юний художник та його наставник з Тернополя вразили Київ (фото)

У Національному музеї Тараса Шевченка відбулася виставка художніх творів переможця ІІ Всеукраїнської мистецької акції "Мій Шевченко" Павла Шачка та його вчителя Миколи Дмітруха.

Назва виставки "Від учителя до учня" говорить сама за себе. Скажу одразу, що Микола Дмітрух, знаний в Україні митець і його вихованець – Павло Шачко, володар Всеукраїнської премії «Диво-дитина 2015» зачарували столичну публіку своїми полотнами.

Свого часу про Павла Шачка, 13- річного школяра із Гаїв Шевченківських, автора трьох персональних виставок у Києві, «Терен» вже розповідав. Зауважу, що кожна із цих експозицій - у залі Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна», у Музеї Лесі Українки і в Національному музеї Тараса Шевченка відбулися за сприяння згаданого Фонду.

На лютневу виставку обдарованого хлопчика і його наставника прибули учні із столичної школи №53, юні вокалісти та танцюристи, творчістю яких, між іншим, теж опікується Президентський Фонд Леоніда Кучми.

- Павло Шачко малює з натури чи уяви на доволі великоформатних полотнах. Іноді мені здається, що він свої емоції виплескує на полотна яскравими фарбами, експресивними мазками. Він - унікальна дитина, з якою працювати дуже легко. Тішуся, що він має такі природні задатки бачити навколишній світ і створювати оригінальні картини із уяви. Характерно, що Павло не «виписує» на полотні ті чи інші сюжети, як це часто роблять його ровесники. Натомість, він тільки робить певні начерки, а потім швидко, переважно, мастихіном наносить фарбу на поверхню. Іноді перед початком роботи обговорюємо майбутній твір. Та вже під час написання Павло не потребує, щоб хтось йому допомагав. Звичайно, дещо підказую, але Павло все схоплює «на льоту» і одразу ж реалізовує мої поради, додає до роботи щось своє, оригінальне. Завжди дякую батькам, що створили для Павла умови для його розвитку, всіляко сприяють його захопленню, - сказав наставник талановитого молодого митця – член Національної Спілки художників України та Асоціації карикатуристів Микола Дмітрух. Митець десятиліттями працює у техніці станкового живопису та графіки, брав участь у більш як 100 міжнародних та всеукраїнських виставках.

- До Києва разом з Павлом привезли по двадцять своїх робіт. Я виставляю свої полотна, написані у різних куточках України та Європи. Є тут архітектурні зображення міст, українські степи, пейзажі давньої Скіфії. Павлик запропонував на цю виставку полотна, на яких – природа, моря, міста, - розповів художник Микола Дмітрух.

- Люблю писати акриловими фарбами. Вони мені якось найкраще підходять, швидко підсихають. Картину малюю, переважно, за один раз, не відкладаю на наступні сеанси. Пишу кілька годин. Бувають моменти, коли ніяк не можу відірватися від мольберта, а часом – не маю бажання писати. Люблю малювати море, вітрильники, чайки, міста, вулиці, будинки, - каже Павло Шачко.

За твердженням мистецтвознавців, живописні роботи Павла вирізняються з-поміж інших дитячих полотен особливою гармонією, легкістю, невимушеністю. Важливо, що у хлопця вже виробився певний художній стиль написання картин. Його полотна впізнають серед інших робіт. А це засвідчує самобутність юного художника.

Мама Павла, пані Наталія розповідає, що малювання для її сина – улюблене заняття. Правда, Павло ніколи не любив розмальовки. Завжди сам створював на папері, а потім і на полотні свої образи. Ніхто вдома не заставляє Павла, щоб він щось малював, хлопчина тут має повну свободу дій і бажань творити. Важливо, що і в художній школі, куди ходить на заняття Павло, його наставник Микола Дмітрух зумів зі своїм підопічним знайти спільну мову. Вчитель та учень розуміють одне одного з півслова.

Кожен, хто оглядав на цьогорічній лютневій виставці картини Павла Шачка, відзначав високий рівень майстерності юного художника, особливу колористику та динамічну неповторність авторських полотен. Його роботи ніби «світяться», це – як велике відчинене вікно у навколишній барвистий світ, де серед океанських хвиль мчать вітрильники, ширяють у небі чайки, а великі міста наповнені автомобілями та людьми, живуть собі іншим, вселенським ритмом.

І ще. Якщо дивитися на пейзажі Павла Шачка, то зблизька вони здаються хаотичною різнокольоровою сумішшю фарб, калейдоскопом кольорових плям. А коли відходиш від полотна, то перед тобою розкривається фантастичний світ юного живописця з Тернопільщини.

Про це, під час відкриття виставки говорила і кандидат педагогічних наук Людмила Медвідь, і кандидат мистецтвознавства Оксана Ременяка.До речі, пані Оксана сказала, що «дуже важливо, коли юні таланти мають талановитих, чуйних педагогів, які розвивають дитячі здібності». І побажала учневі досягти рівня учителя, а вчителеві – ще не одного такого обдарованого учня.

А доктор філософських наук Віталій Заблоцький наголосив, як важливо у цей нелегкий і непростий час дбати про мистецтво.

- Дбати про прекрасне, - зазначив він, - це значить дбати передусім про мир.

І насамкінець. Виставка Павла Шачка у столичному Національному музеї Тараса Шевченка – перша дитяча виставка, яка тут демонструється за всі часи діяльності цього музейного закладу.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото надано Миколою Дмітрухом