За коктейлем з емоцій і вражень – на Кременеччину

Якщо ви переконані, що уже все бачили на Тернопільщині і нічого такого, що вразило би, тут немає – ви помиляєтесь. Так, Кременець неможливо обійти і роздивитись за день. На подорож і тижня не вистачить. Є добрий десяток причин для того, щоби відвідати Кременеччину. Якщо ви дитя асфальту, то це – природа, якщо поціновувач архітектури, то це - будівлі, якщо віруюча людина, то це - храми й монастирі.
Словом, кожен знайде тут щось до душі. Адже якщо якесь місто чи містечко може похвалитись хоча б однією-двома родзинками, то Кременеччина – це булочка, начинена родзинками.

Так, у рамках уже традиційного для «RIA плюс» проекту DiscoveRIA ми привели день у Кременці та Почаєві. І переконались, що найкращі гіди – місцеві жителі. Щоби побачити інші населені пункти, піша прогулянка та поїздка автостопом, як було у нас, не варіант. Автомобіль, маленька компанія, знайомство з місцевими - і справжній Discovery-фільм вам забезпечені.
- Якщо часу обмаль, але хочеться побачити щось вражаюче, то варто насамперед відвідати Бону, - каже кременчанка Наталя. – Там на усе місто відкривається просто вражаючий краєвид! Можна відвідати Дівочі скелі, ботанічний сад.
«Хоч би вистачило часу», - ця думка не покидає, допоки подорожуєш. І захоплюєшся горами, які зустрічають тебе на в’їзді у цей край і супроводжують упродовж всієї мандрівки. Адже Кременець оточений горами Дівочі скелі, Хрестова, Воловиця, Куличівка, Черча...
- Щоби дістатись на Замкову гору, Бону, треба години три, - каже місцева жителька Ірина Кравчук. – Можна замовити таксі, так швидше буде. Але не впевнена, що дешево. Трохи менше часу піде на спуск.

Якщо ж ви не раз бували у Карпатах, і гори – не те, що вражає, то архітектурні пам’ятки таки не залишать байдужими, кажуть кременчани. Вартий уваги ансамбль колегіуму - це костел, келії, два навчальні корпуси.
- Скільки сюди не приходила б, нудно не буває, - додає кременчанка. – Таке враження, що тут зупинився час. Якби в Україні знімали якийсь молодіжний фільм, то це слід було б робити тут.
Поруч з архітектурним ансамблем розташований єдиний будинок такого типу – «Близнюки». Насправді це два будинки, об’єднані спільною стіною.
Покидаючи Кременець, варто заїхати у Великі Бережці. Тут, за два кілометри від села, розташована Божа гора. На ній, згідно з переказами, з’явилась Богородиця. Це місце часто відвідують паломники з різних куточків світу.
І, звісно, не можна оминути Почаївську лавру. До якої ви конфесії не належали б і незалежно від того, чи ви є віруючими, сюди варто заїхати: або помолитись, або помилуватись.
Мандрівка з Тернополя до Кременця автобусом забере майже дві години. А дорога з Кременця до Почаєва – півгодини.
Більшу частину подорожі присвячуємо Кременцю. Тут просто неможливо оминути Францисканський монастир і колишній костел святого Миколая, розташований у центрі, Богоявленський жіночий монастир. Сюди дорослі доволі часто приводять діток. Адже на території, у вольєрах, живуть білки. Допоки батьки моляться, діти милуються тваринками.

Поціновувачів літератури приваблює інша пам’ятка - літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького.

На особливу увагу у Кременці заслуговують некрополі. У місті їх шість. Ми побували на п’ятсотрічному єврейському цвинтарі зі старовинними надгробками. Він розташований на горі. Тож, аби все роздивитись, доводиться докласти зусиль.
- Жаль, що не знаю івриту, - каже кременчанка Наталія, яка провела нас до пам’ятки. – Тут, мабуть, ціла історія описана.
Також кременчани рекомендують відвідати П’ятницький козацький цвинтар, де поховані козаки загону Максима Кривоноса. Однак і на цей похід потрібно хоча б дві години. 

Після храмів та монастирів відвідуємо ботанічний сад. Він є одним із найстаріших в Україні і займає близько 200 га. Лише колекційно-експозиційні ділянки розтягнулися на 30 га. Тож на огляд саду може піти цілий день.
- Цікаво, що на вході у сад ніхто плати, як у Ялті, не бере, - кажуть учасниці групи. - Однак враження від побаченого не гірші.
Після відвідин ботанічного саду вирушаємо до Почаєва. Емоцій – понад край. І від побаченого, і від почутого.
- Останнього разу побувала у Лаврі малою, ще коли по сусідству божевільня була, - каже учасниця проекту Оксана. – Ми йшли так обережно, щоби нам на голову пацієнти не плюнули. А потрапивши всередину, забували про дрібні неприємності. Сьогодні ж здалось, що у чужий край приїхала. Всюди - російська мова. І паломники російськомовні, і охоронці. Якось не по собі. Треба мати сильну віру, щоби незважаючи ні на що, молитись.
Благо, після відвідин Лаври потішили місцеві жителі. Деякі будинки нагадують «шевченківські» хатки, а поруч – великі маєтки. Подекуди висять бандерівські червоно-чорні стяги.
- Якби не Лавра, то не знаю, на що тут можна дивитись, - каже продавчиня у газетному кіоску, розташованому поруч зі святинею (не назвалась – прим. ред.). – Але й сюди після початку війни приїжджає значно менше паломників. Готелі лаври були забиті. Міські також. Записувались на місяці наперед. А тепер порожньо.

Поради туристу
• Подорож не є тривалою, якщо мати на увазі кілометраж, але є довгою, якщо говорити про місця. Тож найкращий варіант – мандрівка автомобілем. Відстань з Тернополя до Кременця через Вишнівець – орієнтовно 74 км. Із Кременця до Почаєва - близько 22 км. До Кременця автобуси курсують майже кожні півгодини - як прямі, так і попутні. Вартість квитка – майже 39 грн. Із Кременця до Почаєва – 10 грн.
• Якщо вирушаєте оглянути гори, то обов’язково повинні мати аптечку. Травми чи дрібні порізи під час мандрівки гористою місцевістю – не рідкість. Також потрібно мати засоби захисту від комарів, протиалергічні ліки. Вони можуть знадобитись навіть під час прогулянки таким казковим місцем, як ботанічний сад.
• Про харчі турбуватись, якщо ви не маєте наміру подорожувати з наметом, не варто. Як у Кременці, так і в Почаєві є багато затишних кафе. Окрім того, можна пообідати у студентській їдальні педагогічного інституту. За 10 грн тут можна купити чималеньку порцію гречки, салат зі свіжої капусти та компот. Окрім того, у червні чи не у кожному дворі продають полуниці та суниці. Літр суниць коштує близько 50 грн.
• Вхід у Лавру – за дрес-кодом. Дівчатам обов’язково слід мати довгі спідниці та хустки. Про це нагадують охоронці біля входу й інформаційні таблички у комплексі. Якщо одягнені не відповідно, то все це можна взяти під заставу у приміщенні, розташованому перед входом. Застава за спідницю - 30 грн, за хустку – 20 грн.
• Фотографувати та знімати відео, як свідчать інформаційні таблички, у багатьох приміщеннях лаври, іконних та книжкових крамничках заборонено. Екскурсія коштує 50 грн з людини. Екскурсійний відділ у будні працює до 17-ї.