Жінки Тернополя: оборонниця, королева, ясновидиця, феміністки… 

Мовлячи про історію загалом і Тернополя зокрема, ми найчастіше згадуємо імена чоловіків. Певне, тому, що вони на слуху. Жіноча частина історії дуже часто лишається непочутою. Проте вона теж важлива для розуміння становлення міста.

Тож які жінки впливали на розвиток Тернополя? Чи сприяло місто їхній реалізації? Про це та інше розповіла в «Бункермузі» упорядниця книжок, редакторка сайту «Стукіт серця» Ліля Берник на лекції «Жінки й Тернопіль: історія кількох романів та інтрижок з містом».

Каже, назву вибрала не випадково, адже стосунки — важлива складова життя кожного: гармонійні живлять і сприяють розвиткові. Стосунки бувають не лише між людьми — місто може стимулювати й давати поштовх для розвою, бути родючим грунтом, або пригнічувати. «Тернопіль не був надто сприятливим містом для жінок — більшість реалізувала себе після того, як виїхали звідси», — розповідає Ліля.

Більше любила воювати, як вишивати

Перша жінка, котра потрапила в історію міста, — княжна Євдоксія Чарторийська. Обширних відомостей про неї нема, але, ймовірно, в її власності серед інших були й землі близь Тернополя. Бо, коли в 1549 році на місто напали татари, вона з підданими стала на його оборону. Євдоксія Чарторийська часто брала участь у військових походах, мала своє військо. В одній із пісень мовилось, що вона любить більше воювати, як узори вишивати.

Першою жінкою-власницею міста стала Софія Тарновська, власниця величного статку Тарновських. Вона проживала у родинному Тарнові, справами міста займався її чоловік Костянтин Василь Острозький.

Другою жінкою-власницею була Анни Костчанка, народжена в Ярославі 26 травня 1575 року, дружина Олександра Острозького. Опісля Тернопіль перейшов до її доньки Катерини (народилась в 1602 році), була одружена з Томашем Замойським і постійно жила в Замості. Документи свідчать, що містом вони з чоловіком розпоряджались спільно. В час їхнього володіння Тернопіль отримав багато привілеїв, подружжя підтримувало православну, католицьку та юдейську громади. Катерину характеризували як мудру жінку, яка була досить войовничою.

Марія-Казимира-Луїза де Гранж д'Аркьєн стала наступною жінкою-власницею міста. Проте, на відміну від попередніх героїнь, отримала його не у спадок, а відсудивши у родичів чоловіка. Але почнем спочатку. Народилась вона 28 червня 1741 року у Франції в родині маркіза. Росла при дворі королеви Польщі Людовіки-Марії (подейкували, що була її позашлюбною донькою). Перший чоловік Марії-Казимири-Луїзи — Ян Замойський Собіпан володів, крім інших земель, Тернополем. Кажуть, їхнє весілля тривало тиждень і було дуже пишним, але шлюб не вдався. Собіпан любив розгульне життя, різноманіття в коханні (помер, до речі, від венеричної хвороби). У Марії-Казимири-Луїзи розпочались стосунки із Яном Собєським. Про почуття і пристрасть свідчить велика за обсягом кореспонденція (за весь час стосунків було близько чотирьох тисяч листів, з трьох сотень опублікованих — вісімдесят надіслано з Галичини). Після смерті Собіпана таємно, а потім офіційно Марія одружилась із Собєським, який невдовзі став королем Польщі. Більшу частину подружнього життя Марисенька, як називав її другий чоловік, провела у Франції. Королева любила розкішне життя і ні в чому собі не відмовляла, про що свідчать резиденції у Золочеві, Жовкві, Яворові… При тому не забувала про свої інтереси. Зокрема, через суд повернула собі Тернопіль. За її володарювання місто вибралось зі скрути й занепаду (до того переходило від одного орендаря до іншого, які не надто дбали про його добробут).

Після Марії-Казимири-Луїзи Тернополем теж володіли жінки, але помітного сліду в біографії міста не лишили. Тому Марисеньку можна назвати його останньою яскравою власницею.

Їхні голоси…

Піонерка спіритизму Словенії та Угорщини, а ще гомеопатка, магнетизерка і ясновидиця баронеса Адельма фон Вай народилася в Тернополі 21 вересня 1840 року, щоправда, довго тут не замешкала.

Свої надприродні здібності виявила випадково, спробувавши автоматичне письмо. Під час першого ж сеансу баронеса отримала послання: «Я Томас – твій дух-охоронець. Якщо писатимеш магнетично, це покращить твоє здоров’я…». Крім того, було сповіщення про смерть брата її чоловіка та повалення Наполеона. Через певний час баронеса почала читати спіритичну літературу, практикувати гомеопатію та автоматичне письмо. Разом із чоловіком заснувала Угорське спіритичне товариство. Свою найвідомішу працю «Дух сила матерія» вона називала зразком християнського спіритизму, проте за неї Адельму відлучили від католицької церкви.

Пепі Літман називають попередницею виконавців-кросдерсерів, оскільки для виступів на сцені вбирала чоловічий костюм. Ця виконавиця причаровувала слухачів своїм красивим голосом і саркастичними піснями.

Народилась Пепі Літман 1874 року в Тернополі у бідній єврейській родині. Коли в місто приїхали «Бродівські музики», подалася з ними. Кажуть, до створення знаменитого образу долучився її чоловік Янкель Літман. Так чи інакше, із трупою, директоркою якої вона була, об’їздила Європу, де зажила великої популярності. Пепі Літман першою почала наймати виконавців іноземними мовами, залежно від того регіону, де виступав колектив. Вважають, що побувала вона й в Америці, адже є платівки, записані нею в Нью-Йорку.

Про виступи Пепі Літман в одеській газеті написали: «другий сезон на єврейській сцені виступає своєрідна артистка, викликаючи захват одних, зневажливе стенання плечима других і обурення третіх, але незмінно збирає повні зали… Її голос торкає сокровенні струни єврейської душі та викликає безкінечне захоплення слухачів…»

Інша жінка теж пов’язана з музикою, але вже питомо українською, — Євгенія Барвінська (Любович). Народилась 20 грудня 1854 року ві Львові. Там закінчила музичну школу та вчительський інститут. В Тернополі, куди переїхала разом із чоловіком Олександром, стала однією з рушійних сил жіноцтва. Зокрема, із сестрами отця Навроцького заснували при церкві Різдва Христового перше жіноче товариство «Сестрицтво». Його членкині – інтелігентки й міщанки — брали активну участь в розвитку церковного життя і допомагали потребуючим. Хор при  «Сестрицтві» очолила Євгенія Барвінська. До речі, саме вона була першою вчителькою Соломії Крушельницької.

«Найпрекрасніша та найчарівніша Батерфляй», як називали цю оперну співачку, хоч і не народилася в Тернополі, але про неї теж варто сказати кілька слів. Тим більше, що із нашим містом Соломію Крушельницьку пов’язувало багато. Саме тут вона навчалась у школі «Приятелів музики» та гімназії, тут на Шевченківському концерті відбувся її перший виступ.

«Жінка майбутнього виступить загалом як окрема людина»

Піаністка, педагогиня, феміністка Софія Дністрянська (Рудницька) народилася 1882 року в Тернополі. Тут навчалась у гімназії та музичній школі, відтак — у консерваторіях Львова і Відня. У столиці Австрії заснувала власну музичну школу. Була знаною піаністкою, з сольними концертами виступала в містах Галичини, Відні, Празі, Братиславі. Переїхавши з чоловіком до Ужгорода, заснувала там приватну музичну школу. Була активною учасницею жіночих організацій, феміністкою. Вона пояснювала, що метою цього руху є «бажання щастя і миру всему людству! І з тим кличем хай гуртуються всі сили в ім’я праці над рівновагою у розвою усього поступу в суспільному житті. Як би воно й не було, то нам, українським жінкам, треба взятися за це діло».

Марія Білецька (Білинська) народилась в Тернополі 1864 року, тут же навчалась у гімназії. Потім перебралась до  Львова, де продовжила навчання, згодом стала співорганізаторкою першої приватної восьмирічної української дівочої школи ім. Т. Шевченка. Брала активну участь у жіночому русі — заснувала «Жіночу громаду», разом з іншими представниками цієї організації захищала у Галицькому сеймі рівноправність жінок. На основі громади через певний час  створили «Союз українок».

«Жінка майбутнього виступить загалом як окрема людина, без жодних алюзій до мужності... Жінка майбутнього буде мати сильний вплив на долю світу і надасть тон його культурі», — ці слова належать Розі Померанц-Мельцеровій. Вона народилася в Тернополі 1880 року. Навчалась у Відні, Лейпцигу та Парижі. У Львові стала активною учасницею феміністичного й сіоністичного руху. Вона — ініціаторка «Жіночої міжнародної сіоністської організації» та «Кола єврейських жінок». Роза Померанц-Мельцерова одна з перших жінок, обраних у польський парламент і єдина представниця там єврейок. Варто додати, що тогочасне єврейське суспільство було дуже консервативним — ця уродженка Тернополя була одна з небагатьох, котрі публічно мовили про те, що жінка сама повинна вирішувати, народжувати їй, чи ні.

Записала Анна Золотнюк

На фото: під час лекції.

Ілюстрації:

[caption id=«attachment_141972» align=«alignnone» width=«433»]

1 (Copy)
Марія-Казимира-Луїза де Гранж д'Аркьєн[/caption]   [caption id=«attachment_141973» align=«alignnone» width=«640»]

2 (Copy)
Адельма фон Вай[/caption]   [caption id=«attachment_141974» align=«alignnone» width=«472»]

3 (Copy)
Марія Білецька[/caption]  
Це цікавоФотоТернопільлекціяоборонницякоролеваясновидицяфеміністкиЛіля Берник