«Жезл і посох» - літературний експеримент, або чому Петро Сорока не роздає автографи

У столичному видавництві «Український пріоритет» надрукували нову книжку «Жезл і посох». Її автор -  тернопільський письменник, доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства ТНПУ ім. В. Гнатюка Петро Сорока.

Пан Петро - лауреат міжнародних і всеукраїнських літературно-мистецьких премій. До речі, про творчість цього письменника можна прочитати у книжці «Вивільнення світла», яка вийшла друком у 2011 році.

У новій книжці – два історичні твори, написані у формі діаріушів (від імені Федора Жука). Головними персонажами виступають Іван Мазепа і Тимофій Бордуляк. Назва глибоко символічна – про два полюси нашої державності. Як пише у передмові кандидат філологічних наук Руслана Галицька, автор пропонує абсолютно новий погляд на ту складну драму, що розігралася у батуринській резиденції гетьмана. За версією Сороки, Мотря не просто хрещениця Мазепи, а його рідна донька. Звісно, щоб дізнатися, звідки таке сміливе твердження у автора, треба прочитати книжку. Наперед уявляю, який це ласий шмат роботи для новітніх критиків. Адже експерименти в літературі нині в моді. У романі багато інших цікавих фактів та подій.

Коли, зазвичай, попросила у Петра Івановича автограф, той відмовився: «Автографом ми ніби книжку прив’язуємо до людини. А насправді книжка має бути вільною і не залежуватися довго на полиці, має йти до людей». Ось так.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.

Вибір читачів за тиждень

Відео