21 вересня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Віктор, у миру – Олійник Володимир (1940, м. Почаїв, нині Кременец. р-ну) – церковний діяч.

Гонтарук Любов (1947, с. Малий Кунинець Збаразького району) — поетеса, педагог. Член НСПУ (1999)

Дереворіз Андрій (1892, с. Сухостав, нині Гусятинського району — 27. 02. 1972, м. Вінніпег, Канада) —  просвітянський діяч, меценат у Канаді.

Казмірчук Володимир (1947, с. Великі Вікнини Збаразького району) — тренер із легкої атлетики

Кнебель Йосип (1854, м. Бучач — 14. 08. 1926, м. Москва, РФ) — книговидавець, культуролог, меценат. Випустив понад 700 різножанрових видань

Ковбель Осипа (1884, с. Трійця, нині Борщівського району — 08. 03. 1960, м. Торонто, Канада) — громадська діячка.

Олександр (Сандро) Мдинарадзе (1992, м. Тернопіль) – колишній український футболіст, захисник ФК «Нива» Тернопіль.

Мусіхіна Лілія (1978, м. Тернопіль) - українська письменниця, етнограф, громадська діячка, активістка тернопільської «Самооборони», волонтер.

Павлівський Борис (1906, х. Подобріївка поблизу села Іскрисківщина, нині Білопільського району Сумської області — 8.11.2004, с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області) — український поет, журналіст.

Пайґерт Адам (Paygert Adam; 1829, с. Сидорів, нині Гусятинського району — 21. 07. 1872, м. Франтішкова Лазня, нині Чехія) — польський поет, перекладач.

Пальчик Яким (1939, с. Борщівка, нині Лановецького району —  липень 1999, м. Київ). Журналіст, редактор. Член НСЖУ (1967)

Рудий Ігор (1971), с. Струсів Теребовлянського району) —  музикант, композитор

Сандуляк Марія ( 1981, м. Тернопіль) —  спортсменка (велоспорт). Майстер спорту України з велоспорту (1997) і маунтінбайку (2003).

Складан Михайло (1956, с. Більче-Золоте, нині Борщів. р-ну) – актор, літератор.

Тумашова Ніна (1922 р., м. Оренбурґ, нині Російська Федерація – 09. 06. 2006 р., м. Тернопіль) – вчений у галузі медицини, доктор медичних наук, професор ТДМУ.

Цей день в історії Тернопілля:

1900 – освячено дзвіницю в с. Коржківці Лановецького району, споруджену на честь рівноапостольної Марії Маґдалини і на пам’ять про імператора Олександра ІІІ.

1920 – Гусятин. Вступ до міста частин Дієвої армії УНР.

1920 – вся територія Тернопільщини опинилася під владою Польщі. Разом з іншими західноукраїнськими землями вона залишилась у Другій Речі Посполитій за умовами Ризького мирного договору від 18 березня 1921 між Польщею і радянською Росією й Україною.

1920 – відбувся розпуск Галревкому і повітревкомів. Тернопіль перестав бути столицею маріонеткового більшовицького державного утворення - Галицької СРР.

1930 – в селах Тернопільського повіту війська за підтримки кількох сотень постерункових провели масові обшуки в українських установах і в помешканнях селян та інтеліґенції, заарештувавши майже всіх тернопільських гімназистів. Серед інтеліґенції Тернопільщини було піддано репресіям С. Барана, В. Бачинського, В. Болюха та інших відомих осіб.

1933 – Тернопільське староство заборонило читальню у Застінці, бо її члени поклали терновий вінок на могилу УСС.

1942 – З Тернопільської області депортовано в табір знищення Белжец 4000 євреїв з Підгайців, Бережанів, Козови, Нараєва, по 1 тис. з кожного.

1944 – в Марківському лісі (Монастириський район) під час бою з військовими НКДБ в урочищі «Романова долина» загинуло близько 60 повстанців. У 1995 р. у цьому місці посвячено пам'ятник.

1944 – великий бій вояків УПА з більшовицьким каральним загоном в урочищі Гутисько (Підгаєцький район).

1944 – під час бою сотні “Тура” УПА з радянськими військами у Романовій долині загинув Уродженець с. Олеші Моанстириського району, член ОУН Й. Ружницький.

1946 – вояки УПА в с. Заривинці Бучацького району вбили двох більшовиків і двох поранили.

1946 – у с. Перемилів із м. Копичинці приїхало понад 20 осіб, у т. ч. 1-й секретар райкому партії Захлявий, уповноважений народного комісаріату заготівель у районі Кадаченко, дільничні щодо здачі континґенту (хлібозаготівлі) Дац, Кузмічов. Дана група протягом чотирьох днів збирала продукти у селян, не гребуючи жодними засобами. Зокрема, побили 60-річну матір сержанта Павла Галабіна, який воював п’ять років на фронті. За те, що заступився за матір, його теж побили, а потім забрали до станиці “стрибків”, де протримали три дні, поки зі селян не було зібрано континґент. Тоді ж були побиті демобілізований із Червоної армії Микола Глабіцький, а також Марія Гумніцька, Катерина Тучабська і дружина Дмитра Климка.

1956 – в Свято-Успенській Почаївській Лаврі у сан архімандрита висвячено майбутнього ієрарха Російської православної церкви, архієпископа Мукачівського та Ужгородського Григорія (Закаляка).

1981 – У зв’язку з переміщенням циклону з півдня Чорного моря на райони Тернопільської, Львівської і Волинської областей пройшли сильні дощі, які супроводжувалися градом і в окремих місцях шквалистим вітром до 30 метрів на секунду. В результаті в деяких районах областей пошкоджено значні площі сільськогосподарських угідь, виробничі приміщення, тваринницькі ферми, лінії зв’язку та житлові будинки.

1989 – в с. Криниця Монастириського району переосвячено у церкву Різдва Пресвятої Богородиці костел, будівництво якого тривало 36 років (з 1863 р.) і який за час існування встиг побувати і колгоспною коморою і меблевим магазином і історико-краєзнавчим музеєм.

Щороку 21 вересня відбуваються відпусти до Вовковецької Чудотворної Ікони Пресвятої Богородиці (с. Вовківці, Борщівського району).

Для декого з нас мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.

Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар – не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день.

Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього.

ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.

В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Президента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

21 вересня за церковним календарем відзначають Різдво Пресвятої Богородиці. Це двонадесяте свято, що відкриває річний цикл. Його відзначають ще з ІV ст.

За переказом, Богородиця наслідувала високе походження, як з боку батька, так і з боку матері. Батько Діви Марії, Іоаким, походив з царського роду, від коліна Іудового, від дому Давидового, до нащадків якого відносилося біблійне пророцтво про народження Месії. Її мати, Анна, походила з високого священицького роду і вела родовід від коліна Левиного, від дому Ааронового. Народження Богородиці було першим чудом у ланцюзі подій, пов’язаних з історією спасіння світу.

Довгий час Іоаким та Анна були бездітними, а це вважалося у іудеїв великим нещастям, що послане Богом за гріхи.

Бездітних зневажали і навіть обмежували у багатьох громадських справах. Молячись Богові та благаючи його дати дитину, Іоаким хотів принести у храмі жертву, але первосвященик її не прийняв. Тоді він пішов у пустелю і дав обітницю постувати до тих пір, поки Господь не почує його молитви.

Дізнавшись про образу чоловіка первосвящеником, Анна плакала та молилась. І ось несподівано з’явився ангел і сказав, що у неї народиться донька, і назвати її необхідно Марія, через неї світові буде спасіння. Таке ж пророцтво ангела було дане й Іоакиму. І все передбачене Богом здійснилось.

У народному побуті свято має назву Друга Пречиста. В цей день до молодих, вже зiгравших весiлля, йде в гостi рiдня. Їм треба звiтувати про своє подружнє життя. Потім молоді йдуть в гості: як правило, до батькiв молодої разом з свекром i свекрухою для встановлення та пiдтримки добрих вiдносин мiж невiсткою та батьками чоловiка і мiж родинами сватiв.

Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим днем, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду.

Іменини сьогодні святкує Марія.